Андрій Зубов Історик і політолог, доктор історичних наук.
Я б зовсім не помітив цей текст. Але мене попросили прокоментувати указ, підписаний Путіним відразу ж після того, як він визнав себе переобраним — 8 травня 2024 року
Указ № 314 визначає «Засади державної політики в галузі історичної освіти». Указ довелося прочитати, і я, як історик, не пошкодував про це.
Восьмисторінковий текст виявився важливим свідченням глибокого духовного розладу його укладачів і людини, яка його підписала. Він весь пронизаний манією величі, хворобливими фобіями і безмежними претензіями на володіння істиною в її повноті.
Те, що у 8-му пункті цей указ передбачає «науково-правове забезпечення протидії спробам фальсифікації історії» — тобто запроваджує наукову експертизу з правовими наслідками для тих, кого ця експертиза визнає фальсифікаторами, — це дрібничка, хоча, гадаю, й вона принесе багато неприємностей і мені, і колегам.
Але головне — в іншому. Автори указу припускають, що вони володіють a priori повнотою історичної істини, як колись свята інквізиція припускала, що точно знає, що сонце обертається навколо Землі, а земля — плоска. Та проста думка, що будь-яка наука — точна, природнича чи гуманітарна — завжди перебуває в розвитку, завжди вчені сперечаються, перебуваючи в пошуках істини, і що завжди істина лише часткова в нашій обмеженій свідомості, — це авторам указу невідомо. Вони припускають судити вчених істориків, забороняти і вилучати з бібліотек їхні праці, тому що висновки цих вчених розходяться з їхніми власними. У XXI столітті така претензія на наукову істину виглядає не тільки смішно, вона має всі ознаки душевної хвороби — манії величі.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
