У мережі набув розголосу пост про те, як воїни переживають смерть побратимів на російсько-українській війні та які трагічні історії приховуються за словами “вантаж 200”.
Текстом поділився на своїй сторінці у Facebook журналіст Пилип Гоголь. Допис уже встиг набрати 1,5 тис. реакцій, близько 200 коментарів та 1,6 тис. розповсюджень.
Нижче наводимо повний текст без змін
Знаєте, що таїться за цифрою 200? Це коли під час бою ти чуєш крик побратима: “С*ка, давайте сюди, він ще дихає!!!”. І в найскладніших умовах, забувши про стерильність, брудними тремтячими руками засипаєш “целакс” і шепочеш, як молитву: “Тихо, тихо, браток. Ти чого, зараз, зараз все буде… Все буде!”.
Коли розвалений УАЗ вичавлює божевільну швидкість, і під пострілами відчайдушний шофер виводить машину з-під обстрілу, а фельдшери під божевілля “танцю” старої розвалюхи-швидкої намагаються сотворити диво… І, поклавши руку на плече, кажуть водію: “Не метушися, ось і все”…
Коли в холодні стіни моргу приїздить командир, побратим і дає нову форму. Так заведено. Так потрібно. І палить цигарку за цигаркою, лише борлак ходить ходором, а треба рідним повідомити. І, знаєте, чоловіки плачуть…
Це довга дорога навіки додому і мати на колінах біля порога, божевілля виття. І мовчиш, лише повторюєш, як мантру: “Пробачте… Вибачте …Не вберегли”…
І дитина з переляканим поглядом, вона ще не зрозуміла – тата більше немає! І виття вдови, така молода, їм би жити, с*ка війна!!!
Це стукіт землі по кришці труни і горілка на поминках. Вона не бере, а перед очима стрічка на фото, тоді перед виїздом… Він так завзято сміється. Це цифра 200, за нею доля, за нею життя. Просто цифра, а за нею…
У коментарях під відвертою сповіддю українці також не стримували емоцій та ділилися своїми переживаннями через трагедію війни на Донбасі.
“Коли привезли першого, рвало душу. Олег ріс на очах, Ліфінцев, один із збитого ІЛа. Потім другий, який виховував мого сина, Максименко, педагог від Бога, рвало серце. За кожного загиблого ці тварини повинні заплатити життям”, “Дорога ціна для волі України. І люди її сплачують. Схиляю голову”, “Це дуже болить”, “Не просто слова – крик душі! Дякую, бо вже забули, що у нас іде війна! Героям Слава!”, “Сльози… Клята Рашка”, – пишуть патріоти.
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
