Володимир В’ятровичГолова Українського інституту національної пам’яті
Малорос – це лінь українця. Вона може бути наслідком втоми. Але необов’язково. Бути малоросом просто легше. Це спокійно, не викликає конфліктів з сусідами. Хоч звісно не викликає у них захоплення, чи навіть просто поваги. Але на рівні малороса немає потреби в цьому – “лиш би не чіпали”. Малорос – це українець, який не хоче рости, якому не треба багато.
Бути українцем важко. Це постійний процес відстоювання своєї особливості перед собою та іншими. Говорити не так як вони і не те, що вони хотіли б чути від тебе. Дряпатися кудись вгору, де тебе ніхто не чекає. Звідки на тебе зневажливо кидають погляди інші, мовляв “а тобі чого там унизу не сидиться”.
Малоросу простіше, у нього вже є все що потрібно для його ідентифікації іншими. Всі його особливості (вареники, борщ, гарні пісні…) вже давно відібрані цими іншими за їх смаками. То ж вони не викликають ні в кого заперечень.
Українець постійно відтворює свої особливості, він має просувати їх у світі, де вони сприймаються з подивом, а іноді навіть ворожістю, яку викликає чуже і незрозуміле.
Для малороса головне у головній пісні – “згинуть наші вороженьки як роса на сонці”. Для українця – “душу й тіло ми положим за нашу свободу”
Малорос вірить, що найважливіше можна випросити на колінах. Українець знає, що мусить вирвати його в боротьбі.
Для малороса головне у головній пісні – “згинуть наші вороженьки як роса на сонці”. Для українця – “душу й тіло ми положим за нашу свободу”.
Малоросом бути легше, але щоб не було соромно перед дітьми маєм залишатись українцями.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
