Василь Стус український поет-шістдесятник, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1990), Герой України (2005, посмертно), загинув 4 вересня 1985 року в російському таборі в Пермському краї.
2018-й — рік пам’яті Василя Стуса, якому виповнилося б вісімдесят, та не судилося, на заваді стали непередбачувані трагічні обставини епохи. Проте пам’ять про бунтівника-патріота не згасає, а навпаки вогонь спогадів підтримують статті дослідників, наукові й суспільні заходи. Зокрема, головною подією вважаємо Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Комунікативний дискурс: наукова рецепція та стилістика перекладу» присвячену 80-річчю від дня народження Василя Стуса, організовану Міністерством освіти і науки України, Національним університетом біоресурсів і природокористування України, Гуманітарно-педагогічним факультетом, кафедрою української та класичних мов.
15 березня 2018 року в ошатній залі Національного університету біоресурсів і природокористування України зібралися науковці , дослідники спадщини Василя Стуса. Про вічне і суєтне йшлося ґрунтовно, вчені згадували Василя Стуса, говорили про знакові події трагічного минулого. Сьогодення — це також непростий час протистоянні, відстоювання України, час трагічного зіткнення особистості та «зп`янілого» суспільства. Василь Дмитрович ШИНКАРУК, декан гуманітарно-педагогічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор філологічних наук, професор, академік АН вищої школи України, відмінник освіти України відкрив науково-практичну конференцію урочистим вітанням усіх учасників і проникликливою промовою памяті Василя Стуса.
Сучасна Україна в умовах гібридної війни має подібні труднощі у протистоянні агресії ворога. Нше суспільство перебаває у стресовому стані. Біль й прагнення свободи Стуса багатьом зрозумілі й сьогодні. Приклад із В.Стусом – індивідуальний різновид глобального протистояння байдужого суспільства і непересічної особистості. «Гадаю, сьогодні ці проблеми стоять не менш гостро, а в певних ситуаціях навіть гостріше, ніж це було в Радянському Союзі. Інша річ, що осмислено це буде трохи пізніше. У нашому надто заполітизованому суспільстві ми не надаємо цьому належного значення. А взагалі, я згоден із такою інтерпретацією», – зазначив син поета, Дмитро Васильович СТУС, український письменник, літературознавець, редактор, член Асоціації українських письменників, голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».
Микола Володимирович ТОМЕНКО, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, доктор політичних наук, голова Наглядової ради НУБіП України звернувся до присутніх із палкою промовою, сповненою переживать за долю молодого поліління й закликав бути єдиними у прагненні кращої долі для України.
Творчість Стуса не потребує адаптації, він патріот, борець, вірші біль і печаль – гострі скалки душі поета, віддзеркалення реальності. Маленький Козак Михайлик (5 років) дебютував під час конференції розповів вірш «Як добре те, що смерті не боюсь я…», цікаво те, що дитина не вміє читати, вивчив слова на слух від мами. Ці надзвичайно сильні рядки у виконанні малюка розчулили присутніх до сліз, до речі, сам текст написано Василем відразу після клінічної смерті. У творі передано відчуття чоловіка, котрий справді побачив смерть.
Глибинними були виступи: Василя Дмитровича ШИНКАРУКА, доктора філологічних наук, професора, академіка Академії наук вищої освіти України, декана гуманітарно-педагогічного факультету, Національного університету біоресурсів і природокористування України на тему: «Василь Стус – символ незламності духу, нескореності України»; Світлани Василівни ХАРЧЕНКО, кандидата філологічних наук, доцента кафедри української та класичних мов, Національного університету біоресурсів і природокористування України, тема: «Вправний оператор так освітлює кадр…!» (синтаксичні параметри поезії Василя Стуса); Наталії Миколаївни КОСТРИЦІ, доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедри української та класичних мов, Національного університету біоресурсів і природокористування України «Мова як засіб формування національної свідомості»; Наталії Василівни МАЗУР, кандидата філологічних наук, доцента кафедри української та класичних мов, Національного університету біоресурсів і природокористування України, тема: «Мовний образ українського інтелігента у «Споминах» Дмитра Дорошенка (1900 – 1914 рр.)». Учасники заходу наголошували на ідентифікації українців, на системі цінностей. Пізнання Стуса-поета і Стуса-філософа, Стуса-політика, Стуса-перекладача. Тема яскравої постаті Василя Стуса демонструє можливості ЛЮДИНИ. Він за будь яких обставин був і завжди зилишався людиною-патріотом. Послідовно дотримувався принципів добра, справедливості, чесності, вірності друзям і УКРАЇНІ. Руслан Васильович Сопівник, завідувач кафедри педагогіки, доктор педагогічних наук, доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України акцентував на лідерських якостях поекта у доповіді: «Постать Василя Стуса як орієнтир конструювання виховного ідеалу»; Лідія Василівна ШИНКАРУК, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри виробничого та інвестиційного менеджменту, Національний університет біоресурсів і природокористування України, тема доповіді: «Василь Стус – духовний лідер нації». «Василь Стус – правозахисник, символ українського опору», – виступ Наталії Василівни ШИНКАРУК, кандидата юридичних наук, Національного агентства з питань запобігання корупції.
«Вивчаючи процеси творення позитивного іміджу держави у взаємодії зі ЗМІ, вбачаємо взаємозв’язок з історією, що є складовою репутації. Твори В. Стуса перекладено англійською, французькою, португальською, польською, німецькою, російською та ін. мовами. Був почесним членом англійського РЕN-клубу (з 1978-го), лауреатом премії «Тhe Роеtry Internatinal Аward» (Роттердам, 1982). Досліджуючи історію становлення інформаційного простору України в період з 1991 по 2018 рр., спостерігаємо еволюцію медіасередовища, появу нових жанрів та прийомів комунікації відповідно до запитів часу. Проте тема поезії та публіцистики у ЗМІ залишається актуальною. Постулати Василя Стуса, його думки й звернення є актуальними для українців-патріотів і сьогодні.
Система соціальних комунікацій перебуває у стадії еволюції, класичні поняття іміджелогії, журналістики вийшли за межі традиційного їх трактування. Безперечно, журналістика напряму впливає на якість іміджу об’єкта, від фаховості медіапрацівників залежить те, як буде сприйнято громадськістю певну інформацію. Сьогодні основне завдання медіа – якісна, ефективна, високопрофесійна комунікація, правдива й перевірена, зокрема, актуальними для тиражування у ЗМІ є думки Василя Стуса», – зазначила Вероніка Василівна ЧЕКАЛЮК, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри української та класичних мов, Національний університет біоресурсів і природокористування України «Діяльність Василя Стуса як комунікативний дискурс з Європою».
Змістовними були промови усіх учасників, зокрема Олександр Володимирович МАЛИХІН, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри романо-германських мов і перекладу Національного університету біоресурсів і природокористування України звернув увагу до доробок перекладача-Стуса. Волелюбні митці-харизмати, які дотримуються принципів непокори владі у будь-якій політичній системі, рано чи пізно потрапляють в опозицію. Стус вважав, що справжній інтелігент-патріот має бути в опозиції. Олена Юріївна БАЛАЛАЄВА, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри української та класичних мов, Національний університет біоресурсів і природокористування України мала доповідь на тему: «І пам’яті глибоке джерело»: твори Василя Стуса у фондах світових бібліотек». Марія Іванівна ЛИЧУК, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та класичних мов, Національний університет біоресурсів і природокористування України «Знайдено пізнішу редакцію статті В. Стуса «Феномен доби (Сходження на Голгофу слави)».
Історія свідчить, що у всі часи відбувалося протистояння у співіснуванні яскравих особистостей, воїнів-слова, і влади. Ця «війна» існувала й існуватиме завжди, бо бюрократія й сірість завжди дратується, коли стикається із яскравістю борців.
Мистецтво, культура, наука здебільшого розвивається за рахунок ентузіастів, шанувальників вічного… Історію пишуть кров’ю як тоді, так і сьогодні. Шануймося, бережімо історію милішого й будуймо разом велику могутню державу – УКРАЇНУ.
Фото: Тарас Малаховський
- dsq_needs_sync:
- 1
