Доля меншості: хто буде в опозиції до “Слуги народу” у Верховній раді

Мілан Лєліч
політичний оглядач РБК-Україна

За півтора тижні до початку роботи парламенту дев’ятого скликання вже очевидно, що “Слуга народу” не буде ні з ким підписувати коаліційну угоду. У президентської партії в цьому дійсно немає потреби – 254 мандати з повним запасом вистачає для прийняття рішень без огляду на когось.

Таким чином, всі інші чотири партії – “Опозиційна платформа “За життя”, “Європейська солідарність”, “Батьківщина” і “Голос” опиняються в опозиції. З одного боку, це дає їм зручний майданчик для атак на “Слугу народу”, на якій незабаром опиниться вся повнота відповідальності за ситуацію в країні.

З іншого боку, при неможливості серйозно впливати на ситуацію в парламенті кожній із чотирьох фракцій треба буде якось довести виборцю, що саме вони – найбільш “правильна” опозиція. Про те, на що претендують і як планують працювати “меншовики” у наступній Раді – в матеріалі РБК-Україна.

Ще до відкриття Верховної ради на засіданнях підготовчої групи “Слуга народу” дала зрозуміти іншим фракціям, що саме вона буде задавати тон роботи парламенту так, як вважає за потрібне. У першу чергу це стосується поділу посад у президії і комітетах.

Партія Зеленського очікувано забрала собі крісла спікера і першого віце-спікера, які, швидше за все, займуть Дмитро Разумков і Руслан Стефанчук відповідно. СН також вирішила скоротити кількість парламентських комітетів з 27 до 23, ліквідувавши ще й спецкомісію з питань приватизації. Спочатку мова йшла про 22 комітети, але на засіданні 15 серпня було вирішено зберегти ще й окремий комітет з питань молоді і спорту.

Згідно з регламентом Ради, посади голів комітетів, їхніх заступників та секретарів визначаються за квотним принципом залежно від того, скільки депутатів у кожній фракції. Співвідношення мандатів СН до фактичної кількості депутатів – близько 60%. Іншими словами, фракція може розраховувати на 3/5 керівних посад в комітетах, вважають у деяких партіях меншості.

У самих “слуг народу” інші підрахунки. Вони мають намір взяти майже всі посади голів комітетів, аргументуючи це результатами виборів, а крісла заступників та секретарів віддати іншим. Таким чином, з усіх керівних постів разом узятих у СН дійсно виявиться 60%. Але, звичайно ж, значимість крісла голови комітету і, наприклад, його заступника, серйозно відрізняється.

В кінцевому рахунку, іншим партіям “Слуга народу” готова віддати крісло “другого” віце-спікера, який вкрай рідко отримує можливість вести засідання, і крісла голів двох комітетів: з питань свободи слова (звідки приберуть питання інформаційної політики) і комітету з прав людини (до відання якого також буде входити реінтеграція ОРДЛО і Криму).

“Було б коректно, щоб не ми, а опозиція між собою визначилися, хто яку на яку позицію буде претендувати”, – заявив Разумков, очевидно, розуміючи, що чотирьом фракціям меншості про щось між собою домовитися буде явно непросто. А, як показали останні пару тижнів, вони навіть і не намагалися.

Досвід попередніх скликань дає кілька моделей поведінки фракцій, які потрапили в опозицію. Перша – конструктивна співпраця з владою, тобто голосування за певні коаліційні законопроекти, іноді точково, іноді постійно. Якщо виключити чисто корупційний компонент, то головна проблема тут – як подібні голосування пояснити своєму виборцю.

Друга модель – жорстка протидія владі, постійні блокування трибуни, зриви засідань, при необхідності – відкриті масові бійки з більшістю. З нинішніх опозиційних фракцій на подібні дії навряд чи хтось здатний, тим більше, на довгий період.

Третя модель – існування з більшістю в окремих політичних площинах, які не перетинаються. Найпопулярніший метод – реєстрація завідомо непрохідних законопроектів (наприклад, про різке підвищення пенсій) лише для того, щоб про це можна було тижнями розповідати в ефірах лояльних телеканалів. Подібною поведінкою в минулому скликанні ВР запам’ятався, зокрема, “Опозиційний блок”. Швидше за все, подібний формат “опозиційної активності” можна буде спостерігати і в Раді дев’ятого скликання.

Але зовсім без опозиції “Слуга народу” обійтися не зможе, враховуючи масштабність заявлених партією планів, що вимагають змін у Конституцію. Навіть якщо припустити, що фракція “слуг” буде зберігати монолітність і дисципліну тривалий час, то для 300 “плюс” голосів, приміром, за питання щодо статусу Донбасу або перерозподіл повноважень між гілками влади, СН точно доведеться домовлятися. І, можливо, навіть не з однією, а з двома фракціями меншості.

В перспективі може бути прийнятий і закон про опозицію, який нарешті більш чітко пропише права і обов’язки меншості. В інтерв’ю РБК-Україна Дмитро Разумков заявив, що такий закон треба прийняти, але для початку ще треба розробити.

ОПЗЖ

Вже в ніч після дня голосування у штабі ОПЗЖ публічно визнавали, що за підсумками парламентських виборів вони опиняться в опозиції. Про неможливість союзу з “партією Медведчука” неодноразово заявляли і в “Слузі народу”. До речі, про це ще перед президентськими виборами говорив і сам Володимир Зеленський.

“Всі партії, які потрапили в парламент, так чи інакше – проукраїнські. Вони відображають зріз думок і різні погляди на майбутнє з боку громадян України. Ми – точно не опозиція з серії “баба Яга проти”, а “слугам народу” для початку треба було б визначитися зі своєю власною позицією, яку вони міняють – наприклад, щодо закону про мови”, – сказав РБК-Україна майбутній депутат від ОПЗЖ Микола Скорик.

В “Опоплатформі” претендують на посаду віце-спікера, а також, згідно з квотним принципом, на посади голів, заступників і секретарів комітетів – по три в кожній категорії. “Якщо СН на це не погодиться, вони підуть по шляху Порошенка і закінчать так само”, – упевнений Скорик.

Один з лідерів ОПЗЖ Вадим Рабинович (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Раніше в ОПЗЖ заявляли про амбіції на регламентний і бюджетний комітети, а також комітет зі свободи слова. А от Віктора Медведчука в президії Ради вже точно не буде – в ОПЗЖ заявили, що він “зосередиться на партійній роботі” і за своєю квотою вони будуть висувати когось іншого.

У минулому скликанні коаліція БПП і “Народного фронту” нерідко користувалася “послугами” “Опоблоку” під час важливих голосувань. Зараз ОПЗЖ готова підтримувати окремі ініціативи Зеленського, зокрема, щодо зняття недоторканності (не тільки з депутатів, але і з президента).

Один з лідерів ОПЗЖ, Вадим Рабинович, виступає з ідеєю перейменування ОПЗЖ – прибрати слова “Опозиційна платформа”(щоб апріорі не записуватися в опозицію) і залишити тільки “За життя” (як називається створена самим Рабиновичем партія). За словами Скорика, подібні пропозиції дійсно будуть розглядатися.

“Євросолідарність”

Партія Петра Порошенка “Європейська солідарність”, що змінила бренд, апріорі могла опинитися лише в опозиції. Парламентське суперництво ЄС і “Слуги народу” стало природним продовженням президентської боротьби Порошенка з Зеленським. За собою ЄС відразу застовпила нішу “проєвропейської та проукраїнської опозиції”, а головною темою публічних виступів зробила “боротьбу з реваншем” – тобто, з гіпотетичним відкатом при новій владі в питаннях євроінтеграції, обороноздатності, гуманітарної сфери тощо.

На крісла в президії ЄС не претендує, зате оголосила про свої амбіції очолити відразу чотири комітети – регламентний, нацбезпеки і оборони, євроінтеграції та з питань ветеранів. Останнього з перерахованих в новому скликанні Ради, згідно з рішенням підготовчої групи, взагалі не буде. Особисто Порошенко з цього приводу заявляв, що ліквідація цього комітету – “ще один постріл у спину армії”.

Глава “ЄС” Петро Порошенко (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

“Ми апелюємо до наших колег по парламенту – “Голосу” і “Батьківщини” – з пропозицією скоординувати наші зусилля про пропорційне представництво в комітетах парламенту. Поки що немає реакції від колег”, – заявила минулого тижня віце-спікер Ірина Геращенко.

Фракція ЄС вже активно публікує списки законопроектів, які повинна прийняти наступна Рада – про створення донорської служби крові, про перевезення небезпечних вантажів і т. д., і обіцяє внести їх у перші тижні роботи ВР.

“Батьківщина”

Не секрет, що серед усіх фракцій меншості “Батьківщина” під час парламентської кампанії ставилася до Володимира Зеленського та його партії м’якше і поблажливіше інших. Значна частина агітації “біло-сердечних” була побудована на тому, що новому президенту треба буде спиратися на досвідченого прем’єра – тобто, на Юлію Тимошенко, і створювати в парламенті “коаліцію дій”. І це попри те, що “Слуги народу” офіційно і неофіційно давали сигнали про те, що в кріслі прем’єра точно опиниться “нове обличчя”, яким Тимошенко в силу своєї більш ніж двадцятирічного політичного досвіду бути не може за визначенням.

Зараз на входження в коаліцію “Батьківщина”, природно, не претендує. Але у Тимошенко націлені як мінімум на комітети, які традиційно цікавлять опозицію – бюджетний чи свободи слова. Не виключено, що депутати цієї фракції поборються і за “вакантну” посаду віце-спікера, яку СН віддала на відкуп опозиції.

Глава “Батьківщини” Юлія Тимошенко (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Враховуючи, що в опозиційній ніші Юлія Тимошенко завжди відчувала себе найбільш зручно, її перехід в опозицію до Зеленського, судячи з усього, лише питання часу. Причому для цього потрібно трохи часу, якщо влада дійсно, як і анонсувалося раніше, до нового року збирається відкрити ринок землі.

Для лідера “Батьківщини”, як і для її ядерного електорату, земельне питання дуже важливе, і Тимошенко явно спробує очолити боротьбу проти “скуповування земель олігархами”. Звичайно, це не виключає, що на перших порах фракція ЮВТ буде сприяти президентській політсилі, виступаючи в ролі їхнього неоголошеного союзника. Інше питання, що “Слузі народу”, що має рекордну за кількістю мандатів фракцію, стороння допомога поки навряд чи знадобиться.

“Голос”

Відразу після оголошення результатів екзит-полів “Голос” називали головним майбутнім партнером “Слуги народу” по коаліції, поки не з’ясувалося, що СН для формування більшості ніхто так і не знадобився. Ніяких переговорів про союз теж не велося.

“Ініціатива щодо коаліційної угоди повинна йти від фракції, яка сама де-факто формує більшість, якщо їм потрібна була наша допомога, ми були готові”, – сказав РБК-Україна майбутній нардеп від “Голосу” Ярослав Юрчишин.

Оскільки з боку СН ніяких пропозицій не надійшло, то “Голос” сам вийшов з ініціативою щодо комітетів, які партія пропонує ділити не за квотною, а за професійною ознакою.

Глава партії “Голос” Святослав Вакарчук (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

При цьому у фракції, яка нараховує 20 депутатів, заявили, що представники “Голосу” готові очолити відразу десяток комітетів. Реакції з боку інших партій на таку пропозицію не було. У свою чергу, в “Голосі” незадоволені тим, що фракція більшості сама визначає, що віддавати меншості.

“З боку “Слуги народу” це виглядає більше як подачка, недемократично, це не дає опозиції контрольної функції, як це має бути. Вони віддають ті сфери, в яких їм самим не вистачає експертизи”, – сказав виданню Юрчишин, уточнивши, що на місце в президії “Голос” не претендує.

Зі своїм ставленням до влади в партії обіцяють визначитися вже після того, як вона оприлюднить програму дій і запрацює новий уряд. Але у Вакарчука готові підтримувати конструктивні ініціативи більшості, на кшталт зняття недоторканності, а також спільно реєструвати і просувати законопроекти, щоб не займатися законотворчим спамом.

РБК-Україна