Це була надзвичайна угода, з якого боку не глянь. Олігарх, який з’явився нізвідки, у віці лише 28 років, знайшов півмільярда доларів, щоб придбати групу ЗМІ, яка раніше розслідувала його діяльність.
Ім’я Сергія Курченка, “газового чарівника України”, було вперше публічно названо лише за рік до того. Він зміг стати власником журналу Forbes Ukraine, який раніше опублікував розслідування про нього. Штат масово звільнився. Вони більше не будуть розслідувати його незаконні бізнес-оборудки.
Так думав Курченко. Проте він не міг знати, що через кілька місяців втече до Росії, де йому доведеться спостерігати, як його дорогоцінна покупка стане предметом розслідування прокуратури, яка арештувала його активи та намагалася довести, що вони були краденими.
Що ще гірше – Forbes у США подасть до суду, щоб повернути право на свою назву. Хоча корпорація сьогодні вперто мовчить про ганебне схвалення керівництвом угоди в 2013 році та його консультативної ролі в цьому.
Для продавців United Media Holdings (UMH) гроші прийшли в кращий час. Борис Ложкін, який в 90-х роках розпочинав журналістом у східноукраїнському Харкові, став одним з найбагатших та наймогутніших людей країни. Від продажу медіахолдингу він отримав мільйони доларів.
Його діловий партнер і друг, мільярдер та “шоколадний король” Петро Порошенко в червні 2014 року стане президентом України та зробить Ложкіна головою своєї Адміністрації, а згодом – головним економічним радником.
Брудні гроші
Утім, продаж UMH було заплямовано брудними грошима, і цей осад не змити.
Спочатку сталася Революція, яка змела тодішнього президента Віктора Януковича на тлі доказів, що він і його клан викачали мільярди з українського бюджету. Потім почався інтенсивний рух по викриттю їх офшорної мережі.
Незабаром стало зрозуміло, що Сергій Курченко був центром “злочинної організації”. Це і допомогло йому стати власником великих нафтогазових холдингів, а згодом і медіа-імперії.
У 2015 році стало відомо, що австрійська прокуратура почала розслідування у зв’язку із купівлею УМХ. Правоохоронці побачили ознаки відмивання коштів у переказі 130 мільйонів доларів США з Латвійського банку на рахунок компанії Ложкіна Integrity Holdings ltd.
На щастя для Ложкіна, вони закрили справу у 2016 році, заявивши, що не знайшли жодних доказів того, що гроші мали незаконне походження.
Проте нова інформація, отримана розслідувальним підрозділом Al Jazeera, дає привід припустити, що отримані гроші були брудними, бо походять з позики, забезпеченої вкраденими активами. Активісти тепер вимагають серйознішого розслідування в Україні та Австрії.
“Українські прокурори повинні мати серйозні докази незаконного походження коштів, виплачених Курченком Ложкіну та Порошенку за UMH ще в жовтні 2013 року”, – коментує Дар’я Каленюк з Центру протидії корупції.
Вони повинні і, фактично, вони такі докази мають.
Для того, щоб заплатити Ложкіну та його партнерам, Курченко отримав позику в розмірі 160 мільйонів доларів США з державного банку. Прокуратура встановила, що це було зроблено за допомогою крадених активів.
Засекречений вирок українського суду, опублікований у січні Al Jazeera, вказує на те, що 50 мільйонів доларів та три кіпрські компанії були частиною більшої мережі компаній, створеної для відмивання 1,5 мільярдів на користь колишнього уряду Януковича.
У грудні минулого року київський суд арештував корпоративні права UMH. Одним з аргументів прокуратури було те, що 160-мільйонна кредитна угода мала “ознаки відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом”.
“Чому немає конфіскації коштів Ложкіна та Порошенка, які, якщо вірити публічним судовим рішенням, отримали брудні гроші від Курченка за UMH ще в 2013 році?”,– запитує Каленюк.
Вона знає відповідь на своє запитання: “Генеральний прокурор України ніколи не буде виступати проти бізнесових та політичних інтересів Петра Порошенка”.
Корупція – “пріорітет”
Україна, що посідає 131 місце з 176 країн в Індексі сприйняття корупціїTransparency International, з 2014 року отримала позику в розмірі 17 мільярдів доларів від Міжнародного валютного фонду, щоб знову стати на ноги.
Гроші було виділено на умовах, що влада створюватиме сильні інституції для боротьби з корупцією.
Завдяки західній підтримці Порошенко створив Національне антикорупційне бюро та призначив Спеціалізованого антикорупційного прокурора. Це мало б стати початком нової епохи, у якій “олігархія” – влада небагатьох неймовірно багатих – повинна бути зруйнована.
Цього не сталося. Бюро та його союзники зіткнулися з нападками та проблемами у своїй роботі. Порошенко так і не наважився на створення Спеціалізованого антикорупційного суду, вважаючи за краще покладатися на старих суддів.
У січні 2018 року в Давосі він розповів, що питання його створення для нього все ще є пріоритетним.
“Це потрібно не для Світового банку, не для МВФ, не для закордонних партнерів. Це потрібно мені та Україні”, – сказав він, додавши, що це його “принципова позиція”.
Проте це не переконує активістів. Нещодавно журнал Kyiv Post у редакційній статті назвав Порошенка “королем корумпованої і клептократичної олігархії” та “переслідувачем політичних ворогів і антикорупційних активістів”.
Медіа-імперія
Ложкін розбудував UMH, починаючи з одного журналу про знаменитостей у Харкові, та перетворив його на великий холдинг, в який входили чисельні газети, веб-сайти, радіостанції та телевізійні канали.
Він був видавцем багатьох відомих журналів включно з Vogue та Forbes, на нього працювало близько 4000 людей.
До 2013 року Порошенку належав журнал та кілька інших ЗМІ, а також трохи менше 3% акцій UMH. Він стверджує, що перестав контролювати ці медіа до продажу Курченку у червні 2013 року.
Проте документи компанії вказують на те, що, хоча Порошенко, можливо, відмовився від своїх журналів та радіостанцій, він володів своїми акціями UMH до жовтня 2013 року.
Документи з кіпрського реєстру компаній, свідчать, що він отримав свої акції в 2011 році через офшорні компанії, розташовані на Британських Віргінських Островах.
Порошенко заплатив близько 5 мільйонів доларів лише за 3% акцій компанії. У реєстрі немає записів про те, що акції було продано до того дня, коли компанія остаточно змінила власника у жовтні 2013 року. У момент продажу Порошенко отримав 15 мільйонів доларів, втричі збільшивши початкові інвестиції.
Крім того, журналісти піддавали сумніву, чи сплатив президент необхідні податки з угоди, з огляду на те, що вона здійснювалася в офшорах через компанії, розташовані на Британських Віргінських Островах.
Багаторівневі компанії та олігархи
За Бориса Ложкіна структура власності UMH була складною. Вона містила щонайменше п’ять рівнів компаній в Україні, Нідерландах, на Кіпрі та Британських Віргінських Островах. Усі інвестори UMH використовували офшорні компанії для придбання акцій кіпрської холдингової компанії UMH Group Public Limited.
UMH Group Public Limited була власником голландської компанії, яка володіла всіма активами в Україні. Та у свою чергу належала компанії з Британських Віргінських Островів, яка теж належала ще одній компанії з БВО.
Згідно з документами, що містяться в кіпрському реєстрі компаній, президент Порошенко вперше купив акції 12 вересня 2011 року. Він використовував для цього компанію з Британських Віргінських Островів під назвою Linquist Services Limited.
Через два тижні Порошенко збільшив свою частку, придбавши більше акцій у кіпрської компанії Torbock Holdings Limited.
Вона пов’язана з олігархами Геннадієм Боголюбовим та Ігорем Коломойським – колишніми власниками найбільшого кредитора України “ПриватБанку”. У той час три мільярдери були друзями та діловими партнерами. Але після того, як “ПриватБанк” був націоналізований наприкінці 2016 року, їх відносини зіпсувалися.
Порошенко
Наприкінці 2012 року Петро Порошенко володів лише приблизно 3% акцій компанії.
Компанія Бориса Ложкіна на БВО під назвою Integrity International Holdings володіла приблизно 80% акцій. Deutsche Bank Trust з Нью-Йорка володів близько 12% від імені інших інвесторів. Усі інші акції належали українським брокерам Concorde Capital та кільком іншим компаніям.
На початку 2013 року місцеві ділові видання повідомили, що Порошенко почав продавати свої медіаактиви на користь UMH. Зокрема свою частку в двох радіостанціях в лютому, і частку ще в одному радіо та журналі пізніше.
При цьому не було жодних свідчень щодо продажу акцій кіпрської холдингової компанії.
Згодом, 21 червня 2013-го, UMH оголосив, що холдинг буде проданий Сергію Курченку. У прес-релізі було зазначено, що група мала “опціон на придбання у Петра Порошенка своєї частки в “Кореспонденті” та інших спільних проектах”, і що цю можливість “було реалізовано у квітні”.
Угода була закрита 28 жовтня 2013 року, коли державний банк видав Курченку кредит у розмірі 160 мільйонів доларів. Того ж дня змінилися керівники кіпрського холдингу.
Борис Ложкін описав цю угоду у своїй книзі “Четверта республіка”:
“Курченку не терпілося стати власником, тому угоду було завершено за чотири місяці від запланованого строку – на початку листопада 2013 року”.
Злочинна організація
Однак з’ясувалося, що Курченко придбав UMH не за зароблені, а за вкрадені гроші.
Імпортно-експортний банк України встановив відсотки у розмірі 10,1% річних. Як заставу Курченко запропонував деякі активи UMH та 50 мільйонів доларів США.
Ці гроші зберігалися трьома кіпрськими компаніями: Quickpace Limited, Kviten Solution Limited та Sabulong Trading Limited. Засекречений судовий вирок, опублікований у січні Al Jazeera, вказує на те, що три кіпрські компанії входили до складу величезної злочинної мережі, спрямованої на розкрадання 1,5 мільярдів доларів США з України.
У лютому 2014 року в Україні відбулася друга за десять років революція, а Курченко втік до Росії, де переховується й досі. Al Jazeera минулого року відзняла його приїзд в офіс в центрі Москви під пильною охороною.
Революція зробила Курченка боржником за кредитом. 8 жовтня 2014-го банк написав йому, що з нього стягнуто 50 мільйонів доларів США, а він досі винен ще кілька мільйонів.
Курченко тепер встряг у кілька юридичних спорів щодо його активів, включно з суперечкою з журналом у Сполучених Штатах, який оскаржує володіння ним франшизою в Україні. Курченка в цій справі представляє юрист та колишній сенатор від штату Пенсильванія Брюс Маркс.
Австрійське розслідування
Через шість днів після того, як Курченко отримав кредит у розмірі 160 мільйонів доларів США та відбулась офіційна зміна власності, Ложкін, як повідомляється, отримав 130,52 мільйони доларів з латвійського банківського рахунку компанії Trejoli Business Ltd (БВО), яка була пов’язана з Курченком.
Ці гроші надійшли на австрійський банківський рахунок у “Райффайзен Банку” від імені компанії з Британських Віргінських Островів – Integrity International Holdings.
Після грошового переказу банк подав звіт про підозрілу операцію. Це у свою чергу, і стало причиною для розслідування австрійськими правоохоронцями можливого відмивання грошей.
Прокурори вирішили закрити справу. Ймовірно, це сталося у 2016 році. Прокуратура Відня повідомила, що не отримала жодних доказів від українських правоохоронців, які б вказували на злочинне походження коштів:
“В Україні не проводиться розслідування цієї справи, і не існує жодних обставин, які б дали привід для такого розслідування.”
Проте у світлі інформації, опублікованої Al Jazeera, можливо, є підстава для подальшого розслідування. У 2016 році Ложкін писав про продаж UMH та чоловіка, який здійснив покупку, – Курченка. Він не розкаявся.
Через кілька годин після того, як Al Jazeera з’вязалася з президентом Порошенком та його радником щодо цієї історії, Ложкін через соціальні мережі оголосив про свій вихід з Національної інвестиційної ради.
“Я бізнесмен та інвестор,” – написав він, зазначаючи, що створив нову інвестиційну компанію минулого року. – “Зараз настав час втілювати в життя кілька інвестиційних проектів”.
Українські та австрійські прокурори відмовилися давати коментар щодо цієї історії.
Речник президента сказав, що глава держави не володів прямо чи непрямо будь-якими корпоративними правами в United Media Holdings станом на 28 жовтня.
Відповідно, пан Порошенко не отримував будь-яких коштів від продажу, який згадується в нашому запиті, і, таким чином, не мав будь-яких податкових зобов’язань.
Він додав, що Порошенко продав свої частки в усіх проектах UMH у 2012 році та в травні 2013 року відповідно.
Порошенко звільнив Ложкіна з Національної інвестиційної ради в четвер, 8 лютого, за кілька годин після того, як Al Jazeera зв’язалася з ними щодо цієї історії.
Al Jazeera чекає на коментар від пана Бориса Ложкіна.
- dsq_needs_sync:
- 1
