Правовий аспект
1. Головна проблема закону про люстрацію, зокрема й чинного, полягає в тім, що законом вводиться колективна відповідальність. Згідно з принципами права, відповідальність має бути тільки персональною й наставати за рішенням суду.
Колективна відповідальність – стандарт середньовічного права
2. Колективна відповідальність, як і колективні права й обов’язки, – стандарт середньовічного права, від якого європейська культура відмовилася.
3. В історії правочинів є прецеденти “колективної” відповідальності – рішення Нюрнберзького трибуналу та закони посткомуністичних країн Центральної Європи про люстрацію.
4. Згадані прецеденти, однак, не заперечують принципу персональності юридичної відповідальності. Підчас Нюрнберзького процесу було доведено, що нацистська партія є злочинною організацією, яка, узурпувавши державно-політичну владу, перетворила саму німецьку державу на інструмент злочинної діяльності. Наголошую: цей висновок був доведений у рамках відкритого судового процесу. Відповідно, причетність до діяльності нацистської партії та держави трактувалися як участь у злочинній діяльності.
5. Злочинний характер нацистської ідеології та політики, за висновками трибуналу, був очевидним. Відтак, жоден громадянин Німеччини, який був членом нацистської партії, не міг посилатися на необізнаність чи нерозуміння злочинного характеру нацизму.
6. Саме ці факти (пункти 4 і 5) були підставами для запровадження колективної відповідальності, яка, по суті, не є такою, а має кваліфікуватися як квазіколективна відповідальність.
7. В посткомуністичних країнах аналогічним чином було доведено, що комуністичні режими – це є окупаційні режими. А отже, співробітництво з ними – колаборація більшого чи меншого ступеня тяжкості. Відповідно й закони про люстрацію були покликані очистити владу від прибічників комуністичних режимів, а, по суті, – колаборантів.
8. Водночас, спеціальні комісії в повоєнній Німеччині розглядали індивідуальні випадки співпраці з нацистським режимом. А остаточні рішення, за необхідності, приймалися в судовому порядку.
Сама концепція люстрації, як вона трактується в українському суспільстві, є хибною
9. Висновок. Сама концепція люстрації, як вона трактується в українському суспільстві, є хибною, оскільки суперечить принципам права та міжнародно-правовій практиці. А заява президента Володимира Зеленського – прояв нечуваного популізму і немає нічого спільного ані з духом, ані з буквою закону. Ця заява йде врозріз із Конституцією України. А це означає, що президент України офіційно ставить питання про ухвалення антиконституційних правових норм.
Політичний аспект
У зверненні президента Володимира Зеленського називаються дати “23 лютого 2014 року – 19 травня 2019 року”. Саме 23 лютого 2014 року Голова Верховної Ради Олександр Турчинов став виконувачем обов’язків президента України.
Президент, фактично, підводить правову базу для визнання неконституційною постреволюційної політичної системи
Кажучи про необхідність люстрації всіх високопосадовців, починаючи зі згаданої дати, пан президент, фактично, підводить правову базу для визнання неконституційною постреволюційної політичної системи. Адже довести необхідність люстрації Олександра Турчинова можна лише тоді, якщо він набув своїх повноважень у неправовий спосіб. А звідси – лише крок до реабілітації Віктора Януковича.
А тепер звернімо увагу на цей синхрон. 11 липня Лариса Сарган – речниця генерального прокурора Юрія Луценка – повідомила: Суд ЄС невдовзі оголосить рішення за позовами Віктора Януковича до Ради ЄС про зняття персональних санкцій. При цьому, за словами Сарган, зняття санкцій не вплине на подальше розслідування Генпрокуратури.
Заява Зеленського – очевидний і неприхований парафраз до призабутих слів Володимира Путіна про “київську хунту”
Заява президента Зеленського – очевидний і неприхований парафраз до призабутих слів Володимира Путіна про “київську хунту”. Адже люструвати можна тільки злочинців. У цьому контексті дату “19 травня 2019 року”, вочевидь, треба розміти як початок реставрації династії Януковичів.
Я сумніваюсь, що Володимир Зеленський розуміє правовий і політичний зміст своєї заяви. Він, мабуть, думає, що зробив крутий PR-хід. Але в мене жодних сумнівів, що зміст заяви – її політичний вектор – очевидний для її авторів.
І що з цим робити?
До Олександра Турчинова, Петра Порошенка та інших персонажів нашої нещодавньої історії є чимало питань. Але нині питання задають тільки журналісти-розслідувачі, окремі політологи та політики. А мали б прокурори.
Замість ламати корупційну систему і ставити країну на правові рейки, президент Зеленський сіє хаос.
Чи витримає країна парламент, в якому засідатиме 450 зеленських?
За лічені дні відбудуться парламентські вибори. Чи витримає країна парламент, в якому засідатиме 450 зеленських? Відповідь очевидна.
Без жодних претензій на оригінальність я вимушений сказати річ просту і зрозумілу для кожного: оберімо відповідальних парламентаріїв, проголосуймо за людей, які здатні впоратись із ситуацією!
Валентин БУШАНСЬКИЙ, для Gazeta.ua
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
