“Зеленський нарешті зрозумів, що Путін не хоче домовлятись” – Портников про результати перемовин у Парижі

Три роки тому на “нормандській зустрічі” у Берліні обговорювали ті ж самі питання, що і вчора у Парижі. Бачимо відсутність будь-якого прогресу. Сторони просто роблять вигляд, що конструктивний діалог існує. Натомість варто очікувати збільшення російського тиску на Україну.

Про це в інтерв’ю Gazeta.ua розповів публіцист Віталій Портников.

Які найважливіші домовленості, ідеї були озвучені під час зустрічі у Парижі?

– Не варто думати, що “нормандський саміт” мав якісь конкретні результати. Домовленості, яких начебто досягли лідери Франції, Німеччини, Росії та України, дуже красномовно про це говорять. Бачимо відсутність будь-якого прогресу. І це є абсолютно логічним, адже дві сторони конфлікту – Україна та Росія – мають абсолютно різні уявлення про його вирішення.

У чому полягають головні протиріччя у позиції української та російської делегацій?

– Президент Зеленський говорив про деокупацію, припинення війни, необхідність повернення полонених. Натомість Путін продовжував наполягати на прямому діалозі між Києвом та квазі-республіками, знімав таким чином з себе та Росії відповідальність за війну на сході України. Це – повне повторення того порядку денного, що був три роки тому. На саміті у Берліні переговори закінчились точнісінько так само, як і зараз. Тоді головною темою було звільнення полонених і визначення трьох точкових місць для розведення військ. Після берлінської зустрічі ми рік очікували звільнення українських військовополонених і три роки можливості розвести війська. Сподіваюсь, що цього разу вдасться реалізувати ці два пункти швидше. Проте той факт, що комюніке фактично дублюється, свідчить про відсутність нормального діалогу з принципових питань. Сторони просто намагаються зробити вигляд, що проводять реальні конструктивні перемовини. Це розуміють усі учасники саміту.

Як оцінюєте участь Зеленського у саміті? Як він себе проявив?

– Єдиною причиною, чому “нормандську зустріч” таки провели, було щире бажання українського лідера зустрітись з Володимиром Путіним. Наш президент вірив, що його попередник Порошенко просто не хотів або не міг припинити війну та домовитись з Кремлем. Очевидно, після перемовин у Парижі Зеленський зрозумів, що у Путіна просто немає ніякого бажання домовлятись з будь-яким українським президентом. Розглядає його виключно як потенційного керівника майбутнього російського генерал-губернаторства. Той факт, що Зеленський це усвідомив і є головним результатом “нормандської зустрічі”.

Як далі буде діяти Російська Федерація, коли їй не вдалось схилити українського президента до повної капітуляції?

– Тиск росіян тільки посилиться. Маємо бути готові до цього. Кремль буде примушувати Зеленського до капітуляції не словами, а діями. Буде політична та військова ескалація за участю російської сторони. Так Москва дає зрозуміти, якщо Україна хоче уникнути загострення на фронті, її президент має просто капітулювати перед Путіним.

Як на позицію Зеленського вплинули акції протесту в Україні? Він казав, що вони заважали йому.

– Зеленський казав, що ці акції посилювали російську сторону. Проте це є абсолютно не логічним. Мітинги могли б грати на користь росіян, якби люди на Банковій відстоювали ті позиції, що вигідні Кремлю. Наприклад, спонукали Зеленського до прямого діалогу з представниками маріонеткових адміністрацій так званих народних республік, вимагали купувати напряму дешевий російський газ та виступали за повне розведення військ по всій ліній фронту. Тоді могли б говорити, що акції посилюють росіян. Ті могли б посилатись на них і апелювати як до думки суспільства. Натомість українці, що зібрались біля Офісу президента, займали ті самі позиції, що відстоював сам президент. Як однодумці могли йому заважати? Навпаки, вони посилювали його позицію.

Після “нормандської зустрічі” акції продовжаться? Яка буде позиція влади, громадянського суспільства?

– Зеленський має зробити висновок, що та частина його електорату, яка прагне союзу з Росією та миру будь-якою ціною, більше не є опорою для його президентства. Вони голосували на виборах за колабораціоніста, який віддасть Україну на милість Кремлю, возз’єднає їх нарешті з РФ. Натомість Зеленський у Парижі показав, що не збирається цього робити. Тепер головною опорою його влади стануть його прихильники-патріоти та проукраїнські опозиціонери. Президент має думати про національну єдність, об’єднання з усіма патріотичними силами – з Петром Порошенком, Святославом Вакарчуком та Юлією Тимошенко. Вони можуть бути опозицією в економічних чи управлінських питаннях. Але є союзниками у захисті національних інтересів. Нам потрібен уряд національної єдності. Треба припинити розмови про старих та нових політиків. Це – штучне розділення, що веде країну до капітуляції. Варто ділити на патріотів та колабораціоністів.

Після того, як Зеленський зрозумів, що з Путіним не вдасться домовитись, змінить свою риторику?

– Буде продовжувати говорити про досягнення швидкого миру. Головне питання полягає у тому, як будуть себе поводити росіяни. Чи підіграватимуть такій позиції українського лідера, чи навпаки – будуть унеможливлювати її своєю агресивною політикою.

Сторони домовились зустрітись впродовж 4 місяців і обговорити політичні та безпекові питання. За яких умов ці переговори відбудуться?

– Другий раунд переговорів може відбутись тільки за однієї умови. Якщо Кремль вирішить не поспішати з військовою ескалацією в Україні. Обмежиться лише внутрішньополітичною дестабілізацією нашої держави. Якщо Путін вирішить, що після цього треба буде ще раз подивитись на реакцію Зеленського та перевірити його готовність до капітуляції, перемовини відбудуться. Так Кремль хоче зробити висновки для себе, чи може український президент тримати удар перед початком відкритою військової ескалації. Ніяких інших об’єктивним передумов для “нормандської зустрічі” немає.