“Війна не закінчиться у наступному році” – експерт розповів, чого чекати від розведення

Співробітники Організації з безпеки та співробітництва в Європі помітили переміщення російської військової техніки на окупованих територіях Донбасу. В своєму звіті написали, що переміщення відбувалися вночі.

Їх дії порушують умови перемир’я, розповів в інтерв’ю Gazeta.ua співголова ГІ “Права Справа”, громадський активіст, воєнний експерт Дмитро Снєгірьов.

Про що може свідчити переміщення російських військ на окупованій території?

Стосовно передислокації це не одинокий випадок, а характерна практика для цих підрозділів, коли власне перекидання військ та техніки відбувається саме в нічний період. Більше того місія ОБСЄ фіксує переміщення вантажної російської техніки поблизу неконтрольованих кордонів. По великому рахунку бойовики не припиняють практику передислокації, накопичення важкої сили.

Напередодні так званого успішного розведення ми давали інформацію про те бойовики ЛНР перекидають окремі підрозділи 2-го армійського корпусу. Вони переміщували важку техніку в селище Миколаївка, на фабрику Лутрі та комунального підприємства на вулиці Кулика на Луганщині, що є територією розведення.

Через це неможливо казати, що відбувається перемир’я. Напередодні розведення відбулися масштабні батальонно-штабні навчання бойовиків в озброєних таборах. Коли ми дали цю інформацію, її на наступний день підтвердила місія ОБСЄ.

По великому рахунку бойовики не перестають переміщувати свої війська та проводити командно-штабні навчань. Вони використовують для цього умовне затишшя не зважаючи на прийняте рішення щодо припинення вогню. Це не можна назвати ані затишшям, ані розмежуванняи, і в такій ситуації про готовність бойовиків до імплементації Мінських угод і дотримання хлібного перемир’я мови не йдеться.

Влада стверджує, що розведення військ успішне, хіба не так?

Це розведення не успішне оскільки воно одностороннє. Бойовики умовно відійшли від тих позицій, які не мають для них стратегічного значення. Вони залишили під собою контроль над висотою Гора князя Ігоря, а це висота 70 метрів, яка дозволяє застосовувати всю міць їх військ проти нас. Так що не можна казати, що відбулося відведення, тому що вони пішли просто з мосту при тому, що міст контролювали з двох боків. А чому ми дали можливість встановити їх блок-пост і з нашої сторони – невідомо.

Що стосується розведення військ безпосередньо біля мосту, то та ж сама місія ОБСЄ постійно фіксує людей у військовій формі на тій стороні. Вони ходять начебто на залишених позиціях з пов’язками незрозумілого спільного центру, який не визнається нашою стороною. Не зважаючи на те, що позиції бойовиків біля мосту фіксуються камерою відеоспостереження, ніхто не демонтує укріплення росіян. При тому, що наш президент заявляє про відновлення мосту в односторонньому порядку.

А про що це свідчить? Чого можна очікувати від цього?

Да нам треба бути постійно готовими! Що нам очікувати, коли 6 років йде війна? Вона не закінчиться скоро, а всі розмови про те, мир настане в 2020-му році нічим не підкріплені. Тобто та ситуація, яка наразі на фронті це проблема протилежна. Коли ми заявили про розведення у Станиці Луганській по українських позиціях збільшилася кількість обстрілів. Було 115, а стало 180. Це каже проте, що бойовики перекинули напругу на інші ділянки. Тобто в одному місці примирення, а в іншому йде війна, що не дає нам можливості казати про стале перемир’я.

Президент України Володимир Зеленський каже про подальше розведення, яке селище далі, Слов’янськ? Як це буде?

Слов’янськ контрольоване місто, там не можна розводити. Це наш оперативний тил.

Якщо говорити про тристоронні домовленості, то є 3 пілотні проекти розведення – Станиця Луганська, Золоте та Донецький напрямок.

На позиціях Золотого не можна взагалі нічого відводити, бо ми відкриємо їм коридор до нас.

Тому не про яке відповідне відведення мова іти не може. До речі такими відведеннями утворюється сіра зона, а тактика війни останні роки – це діяльність снайперських пар та ДРГ саме в сірій зоні. Розведеннями та відведеннями ми самі собі створюємо напругу. Разом із цим ми залишаємо жителів тих селищ на поталу бойовикам. Там не має українських правоохоронців і не працюють наші закони. Ми фактично викидаємо бойовикам наших людей. Це хибна практика веде до ескалації. Всі ці роки ми робили певні кроки. Звільняли українську землю і мінімізували сіру зону. А тепер ми просто віддаємо її.