Сивохо – загроза для національної безпеки України

Мирослав Гай
Офіцер, волонтер

Радник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергій Сивохо заявив, що мир неминучий в Україні, а протилежного хоче лише войовнича меншість.

Як на мене, пан Сивохо – глибоко некультурна і неосвічена людина, яка знаходиться в стані афекту від тих подій, які з ним відбулися, а саме – потрапляння на посаду радника секретаря РНБО. Я думаю, що він мислить і дозволяє собі публічно висловлюватися згідно тих обмежених уявлень про світ, які у нього склалися протягом життя.Про його людський досвід можна робити висновки, наприклад, на основі його творчості. Він як людина, яка створює певний естрадний продукт, фактично відображає в ньому свій життєвий досвід і своє бачення світу.

Однозначно можна сказати, що Сивохо не Жванецький. Він працює в досить примітивному жанрі, і йому комфортно в ньому працювати через те, що цей жанр не потребує більших знань про оточуючий світ, ніж його поверхневі спостереження.

Пан Сивохо останні десятки років свого життя не брав активної участі в житті країни, в допомозі цій країні вийти з того скрутного становища, в яке вона потрапила. Але раптом доля занесла його на верхи влади. Це стало певним ударом для нього. І він вирішив, що може дозволяти собі якісь загальні висловлювання щодо ситуації в світі і в Україні.

Якби він продовжував бути коміком, це не було б проблемою і не перетворювалося би на загрозу для оточуючих. Але отримавши цей пост, більш масовий вихід до медіа, його поради “космічного масштабу і такої самої космічної дурості”, як казав професор Преображенський, несуть в собі конфлікт.

Його уявлення про поділ українців на певні соціальні групи, яке стало публічним, в інформаційному полі несе шкоду Україні. Чому? Тому що в Україні зараз немає жодного села чи міста, де не було б хоча б одного загиблого на цій війні військовослужбовця.

Більшість військовослужбовців, які загинули, свідомо пішли на захист своєї держави. Часто це були люди мирних професій. Серед них були музиканти, поети, письменники, науковці, бізнесмени, айтішники, фермери, тобто люди абсолютно різних соціальних груп, причому часто дуже успішні. Наприклад, Василь Сліпак.

Вони віддали своє життя, фактично зупинили агресію Російської Федерації і врятували Сивоху від поневірянь, можливої смерті, життя в окупації чи еміграції. Вони зберегли можливість для пана Сивохи вільно висловлюватися.

Саме завдяки тому, що ці бійці віддали своє життя, в Україні стали можливими вільні вибори за світовими стандартами. Їх визнали в усьому світі як найбільш чесні вибори за всю історію незалежної України. Саме ці смерті утворили логічний ланцюжок: Володимир Зеленський став президентом, “слуги народу” стали депутатами, а пан Сивохо став радником секретаря РНБО.

Але пан Сивохо навіть в цій ситуації не може побудувати елементарний логічний ланцюжок, і це свідчить про його слабкі когнітивні здібності. Це означає, що пан Сивохо несе загрозу для національної безпеки держави – через те, що людина з слабкими когнітивними здібностями, яка не може контролювати свої висловлювання, перебуває на такій високій посаді.

Тому я думаю, що рано чи пізно, – а, скоріше, рано, а ще скоріше, дуже рано – історія розставить все на свої місця і зможе виправити ті помилки, які допустило українське суспільство, коли повірило в популістичні обіцянки про мир.