Росіяни марять своєю «особливою місією». Та чи усвідомлюють вони, що дані людству Богом, аби показувати, як НЕ ВАРТО жити?
Хочу поговорити про садистський розгін маніфестацій у день інавгурації Путіна під несподіваним кутом зору. Ні, я не збираюсь філософствувати про аморальність насильства і не маю наміру підколювати опозиційно налаштованих росіян через їх пасивність та покірність.
А поговорити хочу про те, що ми маємо зараз унікальну можливість простежити за динамікою самознищення імперії – мабуть, останньої на планеті, імперії. Стежмо уважно, більше такого шансу не буде.
На цьому історичному роздоріжжі РФ робить, фактично, усі помилки, які тільки можна. Та у контексті недавніх подій, їх дві:
1) Із теорії систем ми знаємо, що система, позбавлена зворотного зв’язку, є за замовчуванням нестійкою. Суспільство чимось нагадує паровий котел: аби він справно функціонував, потрібно стравлювати зайвий тиск. Винищуючи в зародку будь-яку можливість протестувати, Кремль перекриває цей рятівний клапан, що дозволяє «стравлювати» надмірний тиск.
Більше того, закриваючи незалежні ЗМІ, вони, можна сказати, взагалі зрізають той контур труб, що має каналізувати зайвий тиск. Адже саме ЗМІ, особливо демократичні, створюють цивілізоване русло для вияву незгоди із політикою влади. Якщо цього цивілізованого русла не буде, обурений натовп винайде власну повістку, як їм організувати опір. І почуті будуть не наймудріші, а найхаризматичніші або й просто найкрикливіші. Це – прямий шлях до терористичної війни всередині країни, подібної до тієї, що точилася у Російській імперії наприкінці XIX – початку XX століття.
Історично, «безглуздість і безжальність» російського повстання – не наслідок якоїсь особливої «дикості» російського народу, а саме наслідок принципової неможливості людям виявити свою позицію в інший спосіб.
2) Друга фатальна помилка – передача права на використання насильства від держави у приватні руки. Мирних протестувальників бив не тільки сумновідомий ОМОН, але й групи т. зв. «казаків» та НОД-івців – тітушок на російський манер. Це створює прецедент, який обов’язково проросте паростками проблем у майбутньому.
Якщо Кремль вважає, що вклавши у руки ряжених рецидивістів і люмпенів зброю, зможе їх контролювати, то дуже помиляється. Світова історія знає безліч прикладів, коли «хвіст починає махати собакою», а озброєні банди роблять фактичними заручниками власних колишніх політичних господарів.
Отож, як висновок: російська влада не розуміє одного фундаментального закону світопорядку: будь-яка система потребує балансу. Можливість для людей бути почутими – якраз і є запорукою такого балансу. Якщо в паровому котлі закрутити усі вентилі, він рване. Парадокс: чим більше влада «закручує гайки», тим жахливішими будуть наслідки такого зривання.
Проте коли Росія «рване», Україну також немало струсоне. Отож, друзі, до цього моменту маємо підійти у всеозброєнні – із консолідованим соціумом, боєздатною армією та спецслужбами, економікою, що володітиме запасом міцності, аби пережити потенційний економічний колапс сусідньої економіки.
автор ЮРІЙ ЯЦЕНКО
- dsq_needs_sync:
- 1
