Євген Магда: Пріоритетні завдання зовнішньої політики України

Змінити парадигму позиціонування України у світі 

Час тверезо підійти до власного позиціонування у світі. Дійсно, позиція світової спільноти достатньо прихильна до України, проте у багатьох її членів є власні інтереси та резони. Не варто сподіватися на масу бажаючих кинути виклик Росії. Краще докласти зусиль до зміни позиціонування України, проводити активні перетворення, що дадуть змогу говорити не про “найбільшу європейську проблему”, але про “простір можливостей” – економічних, транзитних, енергетичних – до речі, найбільший в Європі.

Провести ревізію стратегічних партнерів

Нині Україна має більше двох десятків країн, з якими її пов’язують відносини стратегічного партнерства, які з інтенсивністю, вартою кращого застосування, виголошували Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Серед них і Росія, хоча у реальності двосторонні дипломатичні відносини заморожено гібридною війною, Туркменістан, з яким нас пов’язували виключно газові інтереси, Грузія та Білорусь, в яких більше року немає українських послів. Очевидно, що доцільно чітко визначити параметри стратегічного партнерства, провести ревізію партнерів та зосередитись на розвитку відносин з ними.

Оприлюднити стратегію повернення Криму та Донбасу

Появу цього документа чекали минулого року, проте цього не сталося. І це – поганий сигнал, оскільки спостерігається помітне падіння інтересу світової громадськості та впливових міжнародних гравців до подій на сході України та в Криму, їх витісняють з інформаційного простору інші драматичні сюжети міжнародних відносин. Оприлюднити стратегію повернення територій необхідно не лише для того, щоб продемонструвати світові рішучість боротися за них, але і підбадьорити громадян України, що проживають у ОРДЛО та в Криму.

Максимально використати головування у Раді Безпеки ООН

Україні потрібно постійно нагадувати про себе, шукати контакти не лише з країнами-лідерами світу, але й представниками Азії та Африки, відносини з якими варто будувати на основі прагматизму. Головування у Радбезі ООН – це не лише привід тролити російського представника Віталія Чуркіна, але й нагода нагадати світові про Україну як впливову європейську країну.

Джерело: “Європейська правда”