Чи вийде Україна на шлях гендерної рівності

Наскільки серйозно в Україні стоїть проблема гендерного дисбалансу в професійній сфері, якщо вона взагалі є?

У гендерних витоків

Щорічно рейтинг The Global Gender Gap Report проводить оцінку гендерної рівності в 145 країнах і враховує залученість жінок в економіку, політику, освіту та охорону здоров’я. У цьому рейтингу Україна займає 67-е місце, випередивши Росію (75) та поступившись Польщі (51), Білорусі (34) й Молдові (26).

У європейських країнах питання гендерної рівності регулюються на державному рівні, а не тільки усередині компаній. У багатьох країнах існують квоти за кількостю жінок в керівництві, а також санкції при невиконанні цих квот.

Незважаючи на прийняття в Україні Державної програми забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків подібні заходи доки не популярні.

У 2013 році ухвалення Закону “Про політичні партії в Україні” надало розмір квот, який визначає мінімальний рівень представництва жінок, — не менше 30% загального числа кандидатів у виборчому списку, що дозволило збільшити кількість жінок, обраних народними депутатами.

Про права жінок в Україні говорять значно менше, ніж про якісь соціальні гарантії, перетворення в економіці, навіть, між іншим, менше, ніж про права сексуальних меншин, як це не парадоксально. Може створитися враження, що усе це вже давно вирішено і ніяких реформувань не передбачається.

У план з лібералізації візового режиму з Україною Європейський союз включив цілий ряд заходів, пов’язаних з посиленням антидискримінаційної політики, у тому числі дискримінацію за гендерною ознакою. Те, що в Україні ухвалений закон про протидію дискримінації — це, безумовно, дуже важливо, але, в даному випадку, наявність закону не гарантує його правозастосування. Настав час замислитися над підготовкою нової програми забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, яка повинна стати не просто комплексом заходів, а цільовою програмою зі зміни певних інститутів і структур.

Правда, як виявилося на практиці, в Україні створити комітет із гендерної рівності — це все одно, що створити комітет з польотів на місяць або по боротьбі з корупцією. По суті, комітетів дуже багато, але це мало впливає на саме суспільство. Щоб хоч трохи зрушитися з мертвої точки, нам необхідно реалізувати те, що в Європі називається “Гендерне інтегрування”.

Проблема жінок, чоловіків, різного відношення, різного впливу тієї або іншої політики простежується скрізь: і у фармації, і в транспорті, і у виробництві продуктів сільського господарства, харчування. В українському бізнесі не враховується статева різниця — що викликає умови для дискримінації.

Будь-яка модернізація суспільства (економічна, політична, технологічна) завжди зустрічає досить серйозну відсіч в українському суспільстві. Починати цей опір необхідно з традиційних цінностей, духовності, моралі.

Наявність тіньового ринку є однією з умов фемінізації бідності. Виправити це можна тільки змінами трудового законодавства. В Україні існує перелік професій, які заборонені для жінок і неповнолітніх. Узяти ту ж роботу в шахтах. Заборона забороною, але це не заважало жінкам працювати в цій сфері: вони спускалися під землю в якості обліковців і представників інших професій, правда, це ніколи не фіксувалося.

Сьогодні є гостра необхідність розширення переліку військових напрямів, в яких можуть бути задіяні жінки. Це дуже актуально в ситуації війни, враховуючи стандарти НАТО, де фактично немає обмежень для жінок. Минулого року США зняли в оборонці останні обмеження саме за статевою ознакою. Тобто вони кожного фахівця, кожного військового розглядають як індивідуальність.

Наскільки активні жінки в суспільстві, показав і Майдан — адже серед учасників був досить великий відсоток жінок. Але, на превеликий жаль, в Україні не проводяться дослідження на цю тему, відповідно, оцінити масштаб проблеми досить складно. Не всі компанії настільки свідомі, щоб використати метрики з відстежування гендерного балансу і, тим більше, ділитися ними з громадськістю.

Соціально-економічні перетворення в Україні супроводжуються посиленням диференціації суспільства. Одним з його проявів є гендерна нерівність. На державному рівні розділяється думка про те, що гендерна рівність — одна з передумов стабільного розвитку країни як демократичного суспільства, і останніми роками досягнуто значного прогресу у розробці і зміцненні національних механізмів гендерної рівності згідно з конституційними та правовими зобов’язаннями держави.

Одним із ключових чинників зближення України з глобальними лідерами за рівнем соціально-економічного розвитку стане саме досягнення гендерної рівності в усіх сферах громадського життя. У сучасних умовах для України важливо підтримувати вже досягнутий прогрес у гендерних трансформаціях.

У рамках Європейського союзу запропоновані різні стратегії, спрямовані на досягнення рівноправ’я жінок і чоловіків, вирішуються відповідні завдання та способи реалізації в політичній, громадській, економічній і професійній сферах та у приватному житті. Передбачається, що в реалізації цих заходів повинні брати участь усі структури суспільства — уряд, політичні партії, профспілки, союзи підприємців, ЗМІ, неурядові організації.

Зарплата за статевою ознакою

В Україні також виникають труднощі при розрахунку реальної гендерної різниці в оплаті праці, оскільки статистика враховує тільки офіційну заробітну плату і не звертає уваги на оплату “в конверті” або незареєстровану підприємницьку діяльність. Значний за розмірами тіньовий ринок праці і неофіційні або напівофіційні трудові угоди не лише обмежують можливості спростування несправедливого відношення до працівника, але і створюють серйозні перешкоди для можливості використання соціальної допомоги. Тому одним із першочергових кроків до подолання гендерних наслідків неофіційної зайнятості може стати дослідження впливу неофіційної роботи на соціальні виплати.

Для розв’язання гендерних проблем у взаємовідносинах на ринку праці в Україні потрібна передусім ліквідація гендерних відмінностей в оплаті праці шляхом заохочення жінок до зайнятості у високооплачуваних секторах, наприклад, у технологічних, а також розгляд питань гендерної рівності під час складання і підписання колективних угод, обговорення мінімального рівня заробітної плати.

Проведення ретельного дослідження дії сектора неформальної (неофіційної) зайнятості на гендерну рівність дозволить зміцнити потенціал діючих служб зайнятості так, щоб вони задовольняли різноманітні потреби жінок і чоловіків та долали гендерні стереотипи.

Колюча статистика

На сьогодні, згідно з результатами дослідження, тільки у 23% компаний в Україні існують програми з підтримки різноманіття серед співробітників, у тому числі з підтримки гендерного балансу. Зараз, за наявності програм з розвитку гендерної рівності (і не менше 25% жінок у правлінні іноземних компаній), дослідження показують, що всередині компанії відбуваються разючі зміни. З’являється на 70% більше можливостей зростання на нових ринках, на 57% поліпшується командна взаємодія, на 45% зростає частка ринку, займана компанією, на 10% зростають доходи і на 6% прибуток у порівнянні з компаніями, що не мають таких програм.

На думку соціолога Тамари Марценюк, проблема гендерної дискримінації на робочому місці в Україні досить поширена. “На жаль, ми не лише не чуємо про успішні судові справи, такі, що мають відношення до проблеми дискримінації, нам взагалі відомі лише декілька випадків, коли жінки намагалися відстояти своє право на рівноправне відношення”. Це пов’язано з тим, що люди не визначають випадки дискримінації за статтю як такі, і не знають про можливість захистити себе в таких випадках, — підкреслює фахівець.

Проте, за словами соціолога, самі жінки, які в першу чергу і є жертвами дискримінації, цього не усвідомлюють. Зокрема, один із найбільш відомих типів дискримінації, — це “скляна стеля”, коли жінки, тривалий час працюючи в певній компанії, не отримують підвищення кар’єрними сходами у зв’язку з їх статтю. Наприклад, тому, що вони стануть матерями, народять дітей і будуть зайняті домашніми справами.

Гендерний прогноз

Згідно з дослідженнями EY, 70-80% всіх споживчих витрат знаходяться в руках у жінок. Згідно з цими ж дослідженнями, найближчим десятиліттям вплив жінок на світову економіку буде таким самим, як вплив Індії і Китаю. Також, варто відмітити, що біля 50% населення Землі — це жінки і приблизно такий самий відсоток складають жінки серед випускників вишів. При цьому в 2015 році середня представленість жінок у правлінні компаній складала лише 11%. Тому суспільство, починаючи усвідомлювати цінність жінки як споживача, висококласного фахівця, керівника, рано чи пізно почне рухатися у бік встановлення гендерного балансу. Тенденції до цього вже є: найяскравіший приклад тому — Скандинавські країни, де жінки давно займають гідне місце в управлінні державою і бізнесом. Звичайно ж, темпи встановлення гендерного балансу залежатимуть від культурних особливостей і традицій кожної країни.

Рівність чоловіків та жінок є ключовою цінністю в Європейському союзі — тому це важлива частина реалізації європейських прагнень України.