Тонзиліт – це хронічний запальний процес в області піднебінних мигдалин. Піднебінні мигдалики – це один з найважливіших органів, який бере участь у формуванні імунного захисту організму людини.
Найбільша активність піднебінних мигдалин відбувається в дитячому віці, а їх активна робота сприяє виробленню стійкого імунітету
Причини тонзиліту
У виникненні тонзиліту основну роль відіграють гемофільна паличка, стрептокок, моракселла.
Передача мікробів відбувається повітряно-крапельним шляхом, джерелом є хвора людина.
Якщо запалення мигдалин відбувається внаслідок бактеріальної інфекції, то цей процес починає гальмувати становлення імунітету, що в свою чергу призводить до розвитку тонзиліту. Становлення стійкого імунітету іноді може гальмуватися внаслідок неправильного лікування антибіотиками або із-за прийому препаратів від температури, коли вона не дуже висока (37-37,5 градусів).
Причиною тонзиліту можуть стати порушення носового дихання при таких хворобах як аденоїди (у дітей), викривлення носових перегородок, поліпи в носі і таке інше. Причинами розвитку тонзиліту місцевого характеру часто бувають інфекційні осередки в самих найближчих органах, наприклад, гайморит (гнійний) або хронічні аденоїдити.
Варто зазначити, що дуже важливу роль в розвитку хронічного тонзиліту грає зниження імунітету, а саме алергічні стани, які можуть стати першопричиною або ж, навпаки, бути тільки наслідком хронічного тонзиліту.
Перебіг захворювання
При хронічному тонзиліті відбувається наступне: уражається м’яка лімфоїдна тканина, замінюючись на більш тверду сполучну тканину, відбувається рубцювання і зрощення всередині мигдалин, починають звужуватися і закриватися лакуни мигдалин, що призводить до виникнення замкнених гнійних вогнищ. В лакунах починає накопичуватися гній, утворюючи так звані пробки, вміст в лакунах – це не тільки гній, але і злущеня епітелію слизової оболонки, а також частинки їжі, живі і мертві мікроби.
При перебігу хронічного тонзиліту мигдалини можуть збільшитися в розмірах, а можуть залишатися нормальними.
Досить сприятливі умови для розвитку патогенних мікробів зберігаються в лакунах мигдалин. Своєю життєдіяльністю ці мікроби сприяють підтримці запалення в мигдалинах. Досить часто зустрічається ситуація, коли мікроби поширюються і по лімфатичних шляхах. В такому випадку, шийні лімфовузли починають збільшуватися.
Симптоми тонзиліту
Симптомами тонзиліту, за якими можна визначити перебіг хвороби, є гіперемія і збільшення країв піднебінних дужок, поява рубцевих спайок між мигдалинами та піднебінними дужками, видозміна мигдалин, рубцювання мигдалин, казеозно-гнійні пробки або рідкий гній в лакунах мигдалин, збільшення шийних лімфовузлів. Часто тонзиліт супроводжує нестерпній біль в горлі, що заважає не лише їсти тверду їжу, а й пити і навіть говорити.
При тяжких тонзилітах, чи виникненні ускладнень захворювання може супроводжувати підвищена температура тала, ломота, біль в суглобах тощо.
При виявленні двох або трьох перерахованих вище симптомів ставиться діагноз «тонзиліт».
Поставити остаточний діагноз захворювання може лише лікар, так як при спробі самолікування хворі часто путають тонзиліт з простудою та грипом. Ускладнення тонзиліту можуть бути вкрай небезпечними, наприклад виникнення ниркової недостатності чи сепсису, тому дуже важливо при появі перших же симптомів захворювання звернутись за кваліфікованою допомогою лікаря.
Захворювання, пов’язані з хронічним тонзилітом: таких захворювань досить багато, вони можуть бути пов’язані з тонзилітом як безпосередньо, так і опосередковано. До таких хвороб відносяться ревматизм, системний червоний вовчак, вузликовий періартеріїт, склеродермія, дерматоміозит. Шкірні захворювання теж можуть відноситися до причин виникнення хронічного тонзиллиту – наприклад, псоріаз, екзема, поліморфна ексудативна еритема. Впливати на тонзиліт можуть такі хвороби як плексіт, радикуліт.
Види тонзилітів
Гострий тонзиліт. Картина гострого тонзиліту відзначаються швидким початком хвороби з підвищення температури тіла, загальної слабкості, головного білю, білю у горлі, що підсилюється при ковтанні, збільшення і болючості підщелепних лімфовузлів.
У клінічному аналізі крові визначаються зміни, типові для запального процесу.
Хронічний тонзиліт. Найбільш характерною скаргою хворих хронічним тонзилітом є часті ангіни. Крім того, хворі скаржаться на постійні або періодичні болі при ковтанні, болі в області підщелепних лімфатичних вузлів, першіння в горлі, неприємний запах з рота, відкашлювання гнійних пробок. У ряді випадків турбують болі в області серця і в суглобах. Нерідко присутня субфебрильна температура.
При хронічному тонзиліті в результаті довгостроково існуючого запалення з’являються рубцеві зрощення в мигдалинах, як наслідок, утворюються замкнуті гнійні вогнища. Накопичуються так звані пробки, що представляють собою скупчення частинок їжі, живих і загиблих мікробів, лейкоцитів. Крім пробок може бути і рідкий гній. У гнійних пробках мигдалин створюються досить сприятливі умови для збереження і розмноження хворобливих мікроорганізмів. Своєю життєдіяльністю вони підтримують запальний процес в мигдалинах.
Діагностика тонзиліту здійснюється лор-лікарем при огляді.
Лікування тонзилітів
Вибір тактики лікування тонзиліту, лікарських препаратів та способу надання допомоги залежить від виду тонзиліту та формі його перебігу.
Лікування гострої форми
Лікування гострого тонзиліту: антибактеріальна терапія (амоксиклав, аугментин, биопарокс). Поряд з антибіотиками використовуються і місцеві антисептичні засоби, що володіють протизапальним, а також знеболюючим ефектом (гексаспрей, гексорал, стопангін, тантум верде та ін).
Нераціональне лікування гострого тонзиліту, зокрема відмова від антибіотиків або їх невиправдано скорочений курс, є однією з причин переходу гострого тонзиліту в хронічний.
Лікування хронічної форми
У стандартний комплекс профілактичного консервативного лікування хронічного тонзиліту входить комплекс процедур, спрямованих на боротьбу з хворобливою мікрофлорою, що постійно знаходиться в лакунах мигдалин, поліпшення дренажу мигдалин, корекцію імунологічної захисту організму. Цей комплекс включає в себе промивання лакун мигдалин, змазування мигдалин антисептичними розчинами, фізіотерапевтичні процедури (наприклад, лазеротерапія), застосування імуномодуляторів. Курс лікування проводиться два рази на рік.
Консервативне лікування тонзиліту показано при неускладненому хронічному тонзиліті в тих випадках, коли операція за загальним станом хворого може бути відстрочена; якщо хворий раніше не отримував ніякої терапії або його в основному турбують місцеві прояви тонзиліту – гнійні пробки в мигдалинах, поганий запах з рота та ін.
Серед методів консервативного лікування при хронічному тонзиліті найбільш ефективні наступні: промивання лакун мигдалин і видалення гнійних пробок (проведення повторних курсів з застосуванням апарату “Тонзилор”), а також введення в мигдалину з допомогою фонофорезу різних медикаментів. Фізіотерапевтичне лікування – наприклад, “Яхонт-Ф”.
Підвищення ефективності лікування тонзиліту можна досягти призначенням імуностимулюючих рослинних екстрактів.
Показання до хірургічного лікування тонзиліту
- Часті (2-4 рази на рік) ангіни, що супроводжуються високою температурою тіла; мають ті чи інші ускладнення (поліартрит, пієлонефрит тощо).
- Якщо в результаті одного з випадків захворювання на ангіну (1 раз в 5-7 років) з’явилось ускладнення з боку серця, суглобів і ін.
- Якщо випадків ангіни не було, однак на тлі захворювань серця, суглобів і ін. виявляються місцеві ознаки хронічного тонзиліту, головним чином скупчення в лакунах мигдалин гнійного вмісту.
- dsq_needs_sync:
- 1
