Співпраця України з НАТО: історія

За часи незалежності, фактично кожен керманич країни використовував тему українського вибору між Заходом та Сходом. Упродовж останніх двох десятиліть рівень довіри українців до Північноатлантичного Альянсу був низьким. Утім, із анексією Криму і розгортанням бойових дій на Донбасі, ставлення до спільноти НАТО різко змінилося.

Північноатлантичний Альянс заснували ще у 1949 році, за чотири роки після закінчення Другої світової війни. Його мета полягала у забезпеченні миру та захисту Європи від загрози, яка нависала від Радянського союзу. Цей договір продукує ідею колективного захисту. Тобто агресія проти одного члена альянсу означає напад на все об’єднання. НАТО заснували 12 країн, сьогодні в склад Альянсу вже входить 29 держав.

Через анексію Криму та бойові дії на Донбасі Україну долучили до спеціальної програми співпраці з НАТО. Офіцери з Північноатлантичного Альянсу, на регулярній основі як інструктори піднімають рівень підготовки українських військових. А цього року, вперше за історію незалежної України, в Києві на центральній площі, спільним парадом, разом з українською армією пройшли 10 іноземних підрозділів.

Історія українського діалогу з НАТО почалась в 1992 році, коли до Києва приїхав, тодішній генеральний секретар Альянсу Манфред Вернер. А вже за рік Верховною Радою України затверджені “Основні напрями зовнішньої політики України”, де співпраця з НАТО винесена в окремі положення про безпеку. В рамках співпраці з Альянсом була й процедура позбавлення України ядерного статусу. Та така векторність зберігалась не довго. В знаки далась і багаторічна пропаганда холодної війни.

Так 1996 році членство в НАТО схвалювали лише 12% офіцерського складу. В той час як позаблоковий статус підтримували 41% військових. Тодішній гарант Леонід Кучма, на початках свого президентства, всіляко намагався балансувати в дипломатичному шпагаті між заходом та сходом. Та все ж “російський ведмідь”, виявився ріднішим.

І лише в 2002 році, Україна вводить у дію рішення про інтеграцію до євроатлантичних структур. Така політика протрималась аж 2 роки. І вже в 2004 році, Леонід Кучма змінює попередні переконання і виключає з Військової доктрини положення про вступ України в ЄС та НАТО. Цього ж року відбувається Помаранчева революція і до влади стає Віктор Ющенко.

Його політична програма напряму заявляла про інтеграцію України у Європейське товариство. За дорученням президента навіть був сформований орган, який займався підготовкою до вступу в Альянс. За 5 років, рівень довіри до інтеграції з ЄС та НАТО в українців значно зріс, проте завершити плани, за свою каденцію Ющенко не вистиг.

До влади прийшов Віктор Янукович. Він різко змінив політичний курс і ліквідував раніше створені державні органи з євроінтеграції. Тоді ж були підписані угоди, згідно з якими було узаконено перебування російського флоту в Криму до 2042 року. Політичні випади Януковича з розворотом від Європи до Росії не сподобались українцям і почалась Революція Гідності.

Вже 5 Президент України Петро Порошенко, про курс в НАТО заявив фактично з перших дів перебування на посаді. За 4 роки північноатлантичний вектор так і не змінився. Зміцніла й довіра українців до Альянсу. Тепер, згідно з соціологічним дослідженням Kantar Public ця цифра дорівнює 58%. Петро Порошенко членство в НАТО назвав єдиним ефективним механізмом безпеки в світі і вже заявив, що це питання буде винесено на національний референдум.