Серцем – з Україною, розумом – за кордон

Чому українці біжать з України?

Нещодавно, Соціологічна група «Рейтинг» провела опитування українців: «Чи хочуть вони виїхати за кордон на постійне місце проживання і залишити Україну?». Результати отримали плачевні.
Дані дослідження свідчать таке, що 30 % українців хочуть шукати кращого життя за межами «рідної Неньки», а близько 65% не збираються залишати країну. Тобто, можна зробити висновок, що кожен третій українець бажає виїхати за кордон.

З 65% все зрозуміло: ми, українці, за своїм менталітетом більше народ осілий. Тому, щоб захотіти змінити своє звичне середовище, на це повинні бути вагомі причини. Отож, що це за явище, за бажання? Що підштовхує наших співвітчизників залишати рідні землі?

Під час опитування соціологічна група також цікавилася основними причинами щодо подібного рішення українців. На що 53% респондентів назвали отримання кращих умов життя, а 41% – бажання забезпечити гідне майбутнє для дітей. І 32% зазначило, що їх спонукає до виїзду з України відсутність робочих місць. Опитування проводилося 16-22 вересня 2016 року серед 2000 респондентів. Як зазначено, помилка дослідження не більш як 2,2%.

Як назвати таке рішення українців? Чи не нагадує вам це втечу з корабля «Україна», який потопає у економічній кризі і нерозв’язаних військових конфліктах. Напевно, нашим очільникам влади потрібно добре замислитися, адже давно вже визначено сила нашої країни в українському народі. А події Майдану ще більше доводять, що меч і щит, надійний захист і підтримка – усе це українці.

Спираючись на архетип української ментальності, українці, за своєю сутністю, народ із стрижнем волелюбності та єдності. Особливо амбіційні і сильні духом українська молодь, що народилися у вільній незалежній Україні. Їх сьогоднішній світогляд – без комуністичних поглядів, всілякої «радянщини». Саме ці особистості – гідне майбутнє української держави.
Українці цінують злагоду, гармонію і добробут, саме цього наразі так їм не вистачає. Ми шалено чекаємо на глобальні зміни в країні, а повинні задовольнятися крихтою від влади – підвищенням мінімальної зарплатні до рівня 3200 грн.

Проте, як визначено дослідниками, через деякі якості української ментальності, гальмується економічний розвиток країни. Працелюбності в нас звичайно не відняти, але у теперішньому становищі потрібно більше цілеспрямованості та рішучості. А нам важко ризикувати.

Отож, як кажуть: «Українці довго запрягають, але потім їх не зупинити!». Про якийсь масштабний прорив казати зарано, але економічна стабільність українському суспільству не завадила би.

Катерина Боненко