Плюси та мінуси діяльності Лілії Гриневич на посаді Міністра освіти та науки України

Як ми знаємо, 19 жовтня відбулося засідання Уряду, де Кабінет Міністрів звітував про результати роботи протягом півроку. Отож, розглянемо, що, за термін перебування на посаді міністра, Лілія Гриневич встигла зробити, і які помилки були допущені.

За плечима Гриневич має неабиякий досвід і міцну витримку, адже вона протягом чотирьох років очолювала Комітет з питань науки та освіти. За цей період були підготовлені пакети змін до Закону України «Про вищу освіту», також під її керівництвом був розроблений закон «Про наукову і науково-технічну діяльність», що були ухвалені Верховною Радою.

Закон «Про освіту» – це проект, яким Лілія Гриневич опікувалася три роки. Наразі він край важливий для української освітньої галузі, адже сьогодні діти навчаються за базовим законом ще 1991 року. Тому, Гриневич, зробила вдалу ставку саме на реформи у дошкільній і шкільній освіті, це дійсно та прогалина, що потребує змін. Хоча за час її панування у МОН, часто летять стріли в її сторону, звинувачуючи, що вона робить акцент на проблемах школи, а як же вищі навчальні заклади? Чомусь попередників, Сергія Квіта і Інну Совсун, не критикували за те, що вони займаються тільки вищою освітою. У відповідь на подібні звинувачення, міністр зазначає, що починати будувати якісну освіту потрібно з перших сходинок. «З цього закону починається Нова українська школа, якісне реформування професійно-технічної освіти та завершення реформи вищої освіти» – пише Гриневич на своїй сторінці у Фейсбуці.

Метою нового закону є впровадження інноваційних технологій і відмова від принципів радянської школи. На сьогодні, вже відбулося перше читання і закон проходить правки в комітетах ВР, а сама реформа почне діяти з 2018 року.

Плюси закону видно неозброєним оком: передбачена інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами і ще прописана «освіта для дорослих». Тепер з 2017 року діти з особливостями розвитку підуть у школу. Батьків вже попередили, що заяву потрібно писати заздалегідь, а у разі відмови від прийняття до школи звертатися до суду.

«Коли в одній команді будуть працювати управлінці, науковці, педагоги та відповідні фахівці, за активної участі батьків, за підтримки яких відбуваються зміни в системі освіти дітей з особливими освітніми потребами, тоді ми отримаємо гарний результат» – сказала міністр під час тренінгу у Житомирі.
У цьому питанні Лілія Гриневич має велику підтримку з боку дружини Президента України, Марини Порошенко. Вона не раз виступала на парламентських слуханнях з цього приводу.

Не залишила без подарунків Гриневич і вчителів: вони зможуть самостійно обирати яким чином здійснювати підвищення кваліфікації, до того ж обіцяє поступово підвищити їм заробітну плату. Як вказано у законопроекті, зарплатню повинні збільшити на рівні трьох мінімальних зарплат. Проте, тільки був ухвалений закон у першому читанні, як Профспілка працівників освіти стала здіймати галас, висловлюючи невдоволення нормами проекту бюджету. «Якщо підвищувати зарплатню, так не тільки педагогічним працівникам, а й науково-педагогічному складу усіх закладів та установ освіти» – кажуть представники профспілки.

У своєму пості Гриневич зізнається, що «закон справді не ідеальний». І наголошує, що «права здобувача освіти, а не системи, вперше поставлені в центр Закону.

Зрозуміло, без недоліків нікуди. Як констатувала народний депутат від партії «Укроп», Ірина Констанкевич: «Нова редакція закону про освіту має чимало позитивних аспектів, проте не вирішує низки проблем галузі» – з сайту партії «УКРОП». Вона зазначила, що актуальна проблема – знищення професійної технічної освіти за рахунок того, що фінансування закладів перекладається на місцеві бюджети. Тому ті засади, що надаються для автономії навчальних закладів, не всі вважають плюсом у законопроекті. І надання права створювати освітні комплекси теж залишається спірним питанням.

Поганий результат ми вже бачимо зараз: 20 жовтня під Одеською ОДА на мітинг вийшли співробітники ПТУ, що скаржаться на недостатнє фінансування. Це стало причиною того, що обласний департамент освіти звільнив їх, як вони стверджують незаконно, тому мітингуючі вимагають повернути їм роботу. І здається, цей спалах не останній…

Ще в червні Лілія Гриневич зазначила, що «в Україні бракує коштів на ПТУ, тому можливе злиття. «Зараз до кінця цього року ми повинні зберегти систему професійно-технічної освіти, не руйнувати її та виробити плани регіонального розвитку цієї освіти, щоб зрозуміти, що для регіону справді потрібно”, – наголосила міністр. Поки роботи Міносвіти в цьому напрямку не спостерігається.
У п’ятницю, 21 жовтня, Ірина Констанкевич у Верховній Раді виступила з заявою, що Громадсько-еспертна рада партії «УКРОП» з питань освіти подала понад 50 правок до законопроекту «Про освіту».

Об’єднання «Самопоміч» також невдоволені запропонованим законом про освіту: «Закон про освіту є порожнім так само, як і був всі ці роки» – каже народний депутат Олег Березюк. Він розподілив ролі та обов’язки для держави, місцевої влади та батьків: «Батьки мають вкладати гроші в мізки дітей, місцева влада має забезпечити інфраструктуру, а держава має зберегти субвенції та дбати про зарплати вчителів».
Як вбачають інші експерти в освітній галузі, це не єдині недоліки. Нещодавно, відбувся скандал щодо статті 7 у законопроекті «Про освіту», що трохи зіпсувало репутацію як закону, так і самому Міністру.
Почалося все з того, що громадські активісти після зустрічі з чиновниками Міносвіти дізналися, що вирішено «брати курс на двомовну, білінгвальну освіту». Чим надзвичайно приголомшили громадськість і скандал почав поширюватися з великою силою. Активісти на чолі з Ларисою Ніцой заявили, що сьома стаття про мову ганебна, і це неподобство прикрили смачним шаром з новаторськими підходами, дорослою та інклюзивною освітою. «Це підготовка до двомовної освіти?! Спочатку в окремих регіонах, а тоді щоб розповзлося по всій Україні?! А те формулювання, яке зараз є – впровадить винятково російську мову» – каже Лариса Ніцой. (Повний зміст дискусії можна прочитати на сторінці Лариси Ніцой у Фейсбуці: https://www.facebook.com/larysa.nitsoi/posts/1276121122420017 )

Деякі експерти дуже різко оцінюють подібний вчинок команди МОН: «Друзі, це сигнал, що треба змести все міністерство на чолі з новітнім Табачником, перепрошую, Валуєвим – Лілія Гриневич!»
Викладання у навчальних закладах мовою національних меншин і відсутність прописаних норм щодо вчителів-сепаратистів, може становити загрозу русифікації навчального процесу. Міністр освіти та науки, Лілія Гриневич, відповіла на заклик активістів і спростувала звинувачення:
1. Поняття «білінгвальної освіти» відсутнє в законопроекті «Про освіту»;
2. Законопроект забезпечує застосування державної мови повністю в усіх навчальних закладах згідно з законодавством;
3. Пункт про право нацменшин взагалі повторює зміст статті 53 Конституції України.

Пізніше громадські активісти і команда МОН дійшли згоди:був напрацьований спільний текст і внесені мовні поправки до закону, що вже підписані Головою Верховної Ради, Андрієм Парубієм.

За півроку МОН досягло збільшення фінансування освітньої галузі, у зв’язку з цим були поставлені такі цілі: закупити підручники для учнів безкоштовно, і повністю забезпечувати школярів 1-4 класів , пільговиків 5-11 класів і профтехучилищ безкоштовним харчуванням. Звичайно, Закон «Про освіту» вирішує багато освітніх проблем, проте поглиблює фінансові. До того ж, доцільність 12-річної освіти також під великим питанням. 12 освітніх років в Україні будуть можливі лише тоді, коли держава матиме кошти на реформи і на усі 12 років навчання.

На відсутність коштів у державі для втілення закону «Про освіту» в життя вказував Олександр Співаковський ще в березні 2016 року.

Шкільний процес зазнає значних змін: основою є те, що розвантажено програми для школярів 1-4 класів, видаляють оцінку техніки читання і скасовуються домашні завдання, а програми середньої школи оновлені. Батьки, зі свого боку, не можуть визначитися:чи потрібно завантажувати завданнями їх дітей, чи ні. У новому законі також велику роль зіграли психологічні чинники. Наприклад, вводиться «принцип зеленої ручки», щоб не травмувати дитину червоними виправленнями. А простий олівець запропонований для учнів перших класів, щоб вони не боялися робити помилки.

Потрібно згадати, що МОН відповідально підійшли до видачі документів про закінчення навчання і діти вчасно отримали атестати та свідоцтва у кінці цього навчального року. Видача була проведена за старою процедурою, проте вартість була здешевлена. У цьому питанні є декілька проблем, якими потрібно зайнятися Міносвіти: існування монополій(бази даних освіти у приватній власності) і старих схем.

Отже, серед позитивів у діяльності Лілії Гриневич, можна виділити її активна законотворча діяльність і взаємодія з Верховною Радою. Ще не менш важливо те, що вона спрямована на розвиток та інтеграцію в іноземні наукові проекти. Як наприклад, підписання договору про приєднання України до PISA. Вважають також плюсом у діяльності нового міністра те, що вона прибрала старий керівний склад Міносвіти. Хоча нові обличчя – це не завжди зміни до кращого.
Негативи теж прослідковуються: на всі мрії Гриневич не вистачає коштів у державі. І ще, державний контроль і громадський нагляд не спрацьовують.

Команда Міносвіти за півроку зробила доволі багато і вони не зупиняються на досягнутому. Чекаємо, що Закон України «Про освіту» буде добре відшліфований і пройде друге читання. Отож, добрі наміри Гриневич, щоб реформувати шкільну освіту задають стратегію для подальших дій. Наразі з її боку спостерігається здійснення сміливих реформ, після яких, сподіваємося, в українській освіті «крига скресне».

Катерина Боненко