Легендарний Севастополь?

Російська влада віками крутила історією краще за будь-якого наперсточника і завжди все у неї виходило тільки на свою користь. Факти перекручувалися, політичні цілі Росії неодмінно були «велико духовними», у інших – негідницькими. Свої як годиться були «благородними лицарями», протилежна сторона – підступною зграєю. На цьому тлі дуже часто зі своїх ганебних поразок росіяни робили «легендарні подвиги», з героїзму інших – все що завгодно. Під вказівку можновладців завжди вправно працювала і працює нині більшість митців та журналістів. Ця «братія», відповідно до замовлення, за гроші та блага безсоромно закидає зерно правди сміттям, або прикрашає фальшивою позолотою.

Зняти цю лузгу, очистити історію від лушпиння, зараз найактуальніше завдання українських вчених, митців, працівників масс-медіа. Народ повинен знати своє справжнє, а не скореговане кимось, а тим більш агресором, минуле. Це необхідно для становлення нації, та самоповаги людей.
В цій статті на основі досить цікавих історичних фактів і талановитої пісні, я зроблю спробу показати, якими фальшивками дурила і по цей день дурить людей Росія.

«Легендарный Севастополь, неприступный для врагов, Севастополь, Севастополь – гордость русских моряков!»
Це слова з відомої пісні, (сл. П Градова, муз В. Мураделі) яка була дуже популярна в Радянському Союзі починаючи з сімдесятих років минулого сторіччя. Коли Росія захоплювала Крим, я бачив як з екрану телевізора, кілька старечих блазнів, радісно підтанцьовуючи, надтріснутими голосами співали її. Дуже цікаво, а чи такі ж вони радісні зараз після бездарного господарювання окупаційного режиму? Гадаю, що не дуже. Ну блазні своє отримали, а от пісня, по волі законодавчих зборів м. Севастополя стала його офіційним гімном. Чудово! Політичні кримські блазні, зробивши таке дурнувате діло, як і ті старечі, зовсім не знають справжню історію, тому ці нездарі, просто повинні отримати гарного ляпаса по безграмотній пиці. Для цього я пропоную повернутись до справжньої історії «Легендарного і неприступного до ворогів» Севастополя та з’ясувати, а чи дійсно це правда.

Так ось за своє існування Севастополь тричі був в облозі і тричі був ганебно зданий. Під час кримської війни 1853 – 1856 років, після загибелі талановитих адміралів В.А.Корнілова та П. С. Нахімова виявилося, що більше ніхто на може повноцінно очолювати оборону. Як результат місто бездарно здали.

Вдруге ворог, а це були німецькі війська, підійшли до Севастополя під час Першої Світової війни. В місті тоді відбувалися революційні події під проводом більшовиків, які в основному зводилися до масової різні офіцерів (з 2294 офіцерів що були в Севастополі було вбито близько 1000) та грабунків. Прознавши, що до міста підходять німці, матроси Чорноморського флоту вирішили тікати на кораблях, як можна далі. Командуючий флотом капітан 1 рангу М.П.Саблін заради припинення вбивства офіцерів погодився вивести флот до Новоросійська. Кораблі почали готуватися до виходу, а в цей самий час німецька батарея польових гаубиць на кінній тязі, риссю підскакала до міста і поспіхом дала залп по Севастополю. Здійнялася страшенна паніка. Кораблі почали таранити один одного, сідати на мілину, викидатись на берег, та створювати страшенну тисняву. Про те, щоби хоч раз вистрілити у відповідь ( один снаряд з лінкору міг би рознести ту батарею на дузки) і мови не йшло. Вщент перелякані оборонці «Легендарного та неприступного» ганебно драпали.

Втрете Севастополь був зданий під час Другої Світової війни німецьким військам під командуванням Е.Манштейна. Він наступав в Криму маючи приблизно такі ж сили, як і у Червоної армії. Наступав при абсолютному володарюванні Радянського флоту на морі. Наступав через чисельні радянські укріплення і по свідченню фельдмаршала, та німецьких істориків абсолютно без танків. Гітлер не дав йому жодного танка передбачивши, що місто буде здобуте і так, а танки потрібніші на інших напрямках. Радянські історики кажуть, що у Манштейна було близько 100 танків, та хіба можна вірити цім відвертим фантазерам, які весь час ловляться на брехні? Ці 100 танків вигадані, що би якось прикрити бездарність як морського так і сухопутного командування в Криму.

Як двічі тікало командування флоту на чолі з Ф.С.Отябрським з міста, як були кинуті на вірну загибель (і вони й загинули, чи попали в полон) війська, що стояли в обороні, як бездарно гинули кораблі та судна, як підірвали підземний госпіталь з сотнями своїх поранених під час втечі, про дійсний героїзм матросів, солдатів та офіцерів з передової, та про інший «героїзм», а вірніше злочини російсько-радянського командування, про це іншим разом. А зараз тільки за допомогою цих фактів, просто пропоную оцінити «легендарність неприступного» Севастополя, та ступінь брехливості пропаганди нашого «вежлівого» сусіда, зробившого з страшенних трагедій «великий подвиг». Який завжди прикривав власні прорахунки та нездарність чужою кров’ю, брехливо називаючи це героїзмом.

Автор: Валерій Орел