Криза наступає на п’яти – нам спокій тільки сниться

Інфляція – це процес, що нагадує нам надування повітряної кульки:чим більше надута кулька, тим швидше вона лусне. Хто не дуже заглиблюється в питання економічного стану країни, то до його відома, за останні 10 років інфляція в Україні склала 389,5%. Це немислимі цифри – при чому половину цього стрибка ми здійснили за два минулі роки.

Акцент уваги на цьому факті не даремний. Адже інфляція такого надвисокого рівня, наряду з військовими діями на сході – стає головною причиною відсутності інвестицій в українські підприємства. При цьому – не тільки відсутності, але і їх різкого зменшення та відтоку з економіки. Про що влада намагається просто не говорити.

Для прикладу. Найбільш чутлива сфера національної економіки – роздрібна торгівля (яка за показником прямих іноземних інвестицій історично посідає третє місце – після промисловості, та фінансової і страхової діяльності) після кризи 2008-2009 років стабільно демонструвала розвиток і інвестиційних надходжень.

В 2010 році фізичне зростання інвестицій в галузь склало $447,9 млн., в 2011 = $429,0 млн. В 2012 році відбулося стрімке зростання інвестицій на рівні $809,5 млн., а в 2013 році був зафіксований найвищий історичний рівень прямих іноземних інвестицій в галузь на рівні $1 556,6 млн.
Безумовно, політичні зміни в країні, військовий конфлікт мали позначитись на цьому показнику в негативному сенсі. Але ж не настільки катастрофічно.

Для розуміння ситуації та порівняння з попереднім періодом також наведу деякі цифри від’ємних показників сухої статистики:
 2014 рік = мінус $1 540,4 млн.
 2015 рік = мінус $359,7 млн.
 1-ше півріччя 2016 року = мінус $161,8 млн.!!!

За оцінками експертного середовища – залучення інвесторів також стримується через необґрунтовані, необдумані та просто безвідповідальні дії представників органів виконавчої влади.
Фактично, це результат бездарної та хаотичної кадрової політики уряду, коли на ключові посади достатньо часто призначались ті, хто не мав навіть найменшого поняття чим вони повинні на них займатись.

Системі виконавчої влади потрібно вкрай швидко переходити від політики популізму, демагогії, клакерства та волонтерства в своїх структурах – до професійного підходу в усьому. І тільки після цього загальна ситуація в країні почне налагоджуватись.

Нещодавно Світовим банком був презентований світовий рейтинг «Doing Business – 2017» який визначає показник сприятливості та простоти ведення бізнесу в країні. Україна в ньому посіла 80 місце. Всі розрекламовані «реформаторські» зусилля урядовців і Мінекономрозвитку зокрема, – дозволили нам піднятись аж на 3 сходинки.

При цьому, Білорусія в рейтингу посідає = 37 місце, і продемонструвала показник росту на 7 позицій. А Російська Федерація, з врахуванням усіх економічних санкцій, міжнародного тиску та несприятливої ситуації в цілому – 40 місце в рейтингу, і зростання на 11 позицій. ОДИНАДЦЯТЬ !!!

То чи можна назвати цей результат, який є фактичною оцінкою ситуації в Україні зі сторони міжнародних інвесторів – ефективною роботою наших урядовців?! Чи саме таких псевдо-реформ чекає країна?!..

Задаймося питанням – чи можемо ми чекати на справжнє поліпшення ситуації в країні та надходження справді інвестицій в розвиток, а не чергової подачки від МВФ, коли:
2. громадськість замислюється над створенням «третього майдану» і революційні інтереси знову притаманні більшості населення;
3. необхідність чергового спротиву діям влади переслідують свідомість кожного, а мітинги під стінами Верховної Ради супроводжують щоденні пленарні засідання парламентарів?!..
Однозначно, на сьогодні, поняття стабільності в економіці країни та в суспільстві в цілому взагалі не існує. І допоки Україна буде жити політичними гаслами та черговими деклараціями – ситуація в кращу сторону буде змінюватись ще довго.

Експерт: Ігор Гарбарук