На цьому тижні виповнилось два роки з того моменту як були підписані Мінські Домовленості. Вони повинні були зупинити військове протистояння на сході Україні. Минуло 671 днів, а миру на Донбасі досі немає.
Спробуємо проаналізувати і більш докладно розглянути, що таке «Мінськ» і з чого він починався.
На початку вересня 2014 року, майже відразу після Іловайської трагедії, яка забрала велику кількість життів українських захисників, були укладені перші домовленості, які отримали назву «Мінські домовленості». В них були закладені певні пункти, а саме: повне припинення вогню, тобто перемир`я, прийняття законопроектів по децентралізації влади, ухвалення закону про спеціальний статус, проведення виборів на території Донбасу.
В першу чергу давайте спробуємо зрозуміти , а що на справі таке поняття «перемир’я»? Перемир’я – це тимчасове припинення військових дій за згодою воюючих сторін на всьому фронті або на окремій його ділянці .
Відразу після затвердження першого мінського документу дещо стихли запеклі бої, Верховна Рада прийняла деякі законопроекти по самоврядуванню але вони так і не вступи в силу. В тому ж 2014 році, бойовики грубо порушили усі домовленості, провівши вибори за правилами які були нав`язані зовні. Це «волевиявлення» не визнали ні Україна, ні європейська спільнота.
Початок наступного 2015 року зі сторони сепаратистів запам`ятався черговим грубим порушенням. Була здійснена масштабна атака на донецький аеропорт, який наші кіборги захищали 242 дні. В результаті цього наступу летовище було захоплено. В цей час на інших ділянках фронту також почали відбуватись запеклі бойові дії.
Дані події примусили піти на новий етап перемовин. 12 лютого 2015 року, в результаті довгих та напружених переговорів був прийнятий оновлений документ. В ЗМІ він отримав назву «Мінськ-2». Цей меморандум до сьогоднішнього дня намагаються імплементувати.
«Мінськ-2» був закріплений п`ятьма сторонами – українською, російською, представником ОБСЄ та самозваними лідерами невизнаних псевдо республік. Документ нагадував перший, він складався з багатьох пунктів, серед яких зокрема: повне припинення вогню, відведення військової техніки, обмін військовополоненими, проведення виборів на окупованих територіях, забезпечення контролю за кордоном Україною. Для спостереження за виконанням домовленостей була створена група, яка в своєму складі включала усі сторони конфлікту. Виконання почалось оптимістично, майже припинились обстріли, практично все озброєння було відведено. Але на початку 2016 року військове озброєння почало повертатись на передову, безпекова ситуація суттєво погіршилась.
В кінці серпня місяця, контактній групі знов довелося домовлятися про повний режим припинення вогню. Але з 1 вересня він так і не відбувся, бойовики то 11 то 24 рази на добу обстрілюють наших солдат. Наші ж військові у відповідь вогонь не відкривають. То це перемир`я? Нажаль це є «дорога з одностороннім рухом», де герої України потрапляють під обстріли та їхньому життю загрожує небезпека, а інші гатять зі великокаліберної зброї не зважаючи ні на що.
Ось таким чином «працюють» домовленості, які досягаються вже не один раз в Мінську. Бойовики, що мають підтримку зовні, вимагають особливого статусу, контроль над кордоном все ще не відданий нашим прикордонникам. Влада України не піддається тиску агресора, неухильно дотримуючись своєї позиції та домовленостей. Залишається одна надія, що в найближчий час порозуміння між сторонами остаточно буде досягнуто, дипломатія переможе і на нашу землю врешті повернеться мир, про який ми всі мріємо.
Андрій Кущенко
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
- dsq_thread_id:
- 5132854411
