Дональд Трамп – між інтересами та цінностями

Минув тиждень з резонансного обрання 45 Президента США, не менш резонансного кандидата від Республіканської партії – мільярдера Дональда Трампа. І хоча офіційна інавгурація відбудеться лише у січні наступного року, уже йдуть обговорення щодо трансформації зовнішньої політики США. Виникає потреба відповісти на питання, як це вплине на двосторонні відносини з Україною?

В даному контексті досить гостро постає можливість зближення США з Росією. Цілком ймовірно, що Д.Трамп захоче провести певний аудит відносин з РФ. Внести ясність, щодо сирійського та українського питання, а також визначити пріоритетне союзництво.

Всупереч багатьох експертних думок у ЗМІ, стрімке зближення США з РФ залишатиметься під питанням. Це зумовлюється цілим рядом факторів.
Незважаючи на те, що Д.Трамп дозволяв собі різкі та непередбачувані висловлювання під час передвиборчої президентської компанії, зовнішня політика США зберігатиме свої відпрацьовані вектори. Це стосується позиції американців щодо агресивної політики РФ стосовно України – анексії Криму, спроб внутрішньої дестабілізації країни та ведення гібридної війни на Донбасі.

Українсько-американські відносини мають стратегічний геополітичний характер та залишатимуться незмінними. Україна є союзником США у поглибленні взаємодії з північно – атлантичним альянсом (НАТО) та протидії агресії РФ. Тому, різкої відмови від такого союзництва не відбудеться.

Для нової команди Трампа необхідним буде деякий час для вивчення «українського питання» та вироблення власної стратегії щодо України. Це може зумовити зменшення інтенсивності у двосторонніх відносинах. В даному випадку, пауза у відносинах є не бажаною для України, РФ може скористатися цим у своїх інтересах – продовжувати дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію держави.

Нова зовнішня політика США республіканського президента може набути більш жорстких та рішучих окреслень. Д.Трамп неодноразово звинувачував Б.Обаму у «боязні приймати відповідальні рішення та брати за них відповідальність». Тому, уже найближчим часом йому доведеться відходити від популістичних передвиборчих лозунгів та продемонструвати вміння приймати популярні рішення і нести за них відповідальність.

Окрім цього, як і всі президенти, Трамп не буде приймати важливі зовнішньополітичні рішення одноосібно. Це означає, що політика буде послідовною та відносно передбаченою. По-перше у нього немає відповідного зовнішньополітичного досвіду. По-друге, рішення будуть корегуватися майбутньою адміністрацією президента, Конгресом, Державним департаментом, Міністерством оборони, республіканцями, інтереси, яких він представляє та багатьма іншими держустановами та політичними гравцями. Маючи значну підтримку серед представників двох партій республіканців та демократів, для України, це є безумовно плюсом.

Проте, якщо Трамп спробує радикально змінювати, відпрацьовану впродовж останніх 10 років демократами, зовнішню політику і піде на зближення з Росією, всупереч введеним санкціям, то США ризикують стати співучасниками міжнародних злочинів РФ– вторгнення в Україну, анексія Криму та військова інтервенція на Близькому Сході. Очевидним є те, що адміністрація Путіна вивчає поведінку Трампа та шукає можливості домовитись про ослаблення санкцій та збереження свого впливу на пострадянському просторі в обмін на співпрацю по сирійському питанню та боротьбі з тероризмом.

Загравання з Путінимне не подобається ні республіканцям, ні демократам та може бути небезпечним для нового президента. Якщо Путіну вдасться обдурити Трампа – це дуже негативно відобразитись на його підтримці у Конгресі та загальних рейтингах.Наразі немає жодних передумов довіряти Путіну. Він знову приєднався до режиму Б.Асада, відновив авіаційні ракетні удари по сирійським містам Ідлібне, Хомсе, очікуються удари по Алеппо. Бойові дії на Сході України не припиняються. РФ продовжує заперечувати свою причетність до конфлікту, водночас відправляючи на Донбас чергові «гуманітарні конвої», ешелони військової бойової техніки та кадрових військовослужбовців.

Історично зумовлено, що Росія та США є природніми ворогами, конкурентами за світову гегемонію. Між ними можливе лише вимушене та тимчасове партнерство за рахунок третіх держав. Досить сумнівно, що це буде за рахунок України.

Швидше за все, передвиборчі висловлювання Д.Трампа не будуть мати нічого спільного з реальною зовнішньою політикою нового республіканського президента. Республіканська партія, що зараз отримала повний контроль над Конгресом висловлює ще більш жорстку позицію щодо політики РФ, ніж адміністрація Барака Обами. Цілком можливим є розблокування питання продажу летальної зброї Україні, про яке на 13-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) заявив НьютГінгріч – екс-спікер Конгресу США та один із найвпливовіших представників Республіканської партії.
Жорсткі бойові дії в Україні та Сирії проводились Росією з розрахунком на нерішучість адміністрації Обами та страх перейти у відкриту конфронтацію. Імпульсивній Трамп, представник американських бізнесових кіл, дуже схожий своєю непередбачуваністю на Путіна. Керуючись вигодою, він може говорити Путіну приємні речі, але конкретні дії зумовлюватимуться прагматичнимиінтересами, а не моральними принципами.

Тому, незалежно від декларування нового, чи продовження існуючого зовнішньополітичного курсу США. Україні необхідно рухатись у напрямку самостійності та незалежності. Рівень підтримки України міжнародною спільнотою та зокрема важливим союзником США, залежить від ефективності внутрішньої політики української влади. Проведення успішних економічних та політичних реформ, подолання корупції є запорукою формування стабільної державної системи, спроможної забезпечувати свої національні інтереси, адекватно реагувати на загрози безпеці та суверенної цілісності України.

Богдан Приймак, експерт ІАП, голова МА «Об’єднані Україною»