ДИВЕРСАНТИ? ДИВЕРСАНТИ!

Ай як некрасиво, як не гарно брехати людям. А брехати прямо в очі це вже зовсім паскудство! За це на тому світі належить покарання. Знаючі люди кажуть , що там брехунів примушують лизати язиком розжарені пательні, а це річ, погодьтеся зі мною, дуже некомфортна. Хороші матері цім абетковим істинам навчають дітей з малечку. А у кого матері погані, то ці люди такого не знають і ідуть працювати в політику або у спеціальні компетентні органи.

І на сьогоднішній день, по даним міжнародних аналітиків перше місце в світових рейтингах брехні безумовно належить кремлівській владі та ФСБ, що власне кажучи, майже одне й те саме. Ці контори тут стоять просто на недосяжній висоті та поступатися своїм місцем не бажають нікому. Мало того, вони активно борються за свої надбання в агресивній брехні і весь час, для підвищення рейтингу, відколюють ті чи інші виверти.
Саме з цих позицій, я гадаю, слід оцінювати останні кремлівські перли з нагнітання нової хвилі шпигунсько-диверсантської істерії в Криму.

Сценарій до болі знайомий. Таке вже було – захопили українських громадян на території Криму, сфабрикували обвинувачення в тому, що Україна заслала шпигунів та диверсантів для розвідки та руйнування об’єктів комунального господарства і почали вибивати зізнання. Методи отримання показань старі, ще при Сталіні та при інквізиції досконально опробуванні – називаються тортури. Збоїв майже не буває. Так що тут все зрозуміло. А ось для чого все це робиться крім підвищення вищеозначеного рейтингу, слід трохи поміркувати. Тож пропоную кілька думок з цього приводу.

І так версія, що це зроблено для того, щоб зганьбити Україну в очах нового президента Америки Дональда Трампа, дуже слабенька і навряд чи проходить. Адже навіть у Кремлі розуміють, що американські президенти отримують інформацію не з брехливих Російських ЗМІ, а від своїх дуже серйозних органів, а там, будьте спокійні, інформація абсолютно повна, виважена і правдива.
Версія, що ця інформація назначена для вживання звичайним російським ватником – цілком життєздатна. Окрім ватників її ніхто сприймати не буде. А вату в дурних макітрах, весь час необхідно підновлювати.

Версія, що Росія готова робити яку завгодно підлість та дурість, аби це хоч якось би шкодило Україні теж підходить. Це ми бачимо постійно і повсякчасно. Так що підхід «Авось проканаєт – будет хорошо! А «нє проканаєт», так і ладно, все рівно ми «забрєхались по самиє уши!» це цілком по Російські.

Є ще припущення, що ці фейки назначені для роздмухування ненависті до України серед кримчан. А то як же – «кляті українці» роблять все щоби життя у Криму стало гірше! І таку інформацію «ватні» бабусі побіжуть розносити по всіх чергах, по знайомих та незнайомих, по близьких та родичах. А це якраз те, що треба Кремлю, та маріонетковій кримській владі.
На що ж, будемо вважати, що останні три версії цілком вкладаються в політику російського агресора. Але є ще один аспект, на який варто звернути увагу.

Тепер коли у Криму масово «розплодилися» диверсанти, на них можна списувати абсолютно всі провали Путінського хазяйнування. Немає електроенергії – винуваті диверсанти. Немає води – диверсанти. Сміття в містах та на пляжах – диверсанти. Провал літнього сезону теж диверсанти! А хіба не диверсанти повимітали з полиць магазинів якісні товари, замінив їх російським непотребом? А провал імпортозаміщення, про що зовсім недавно зізнався Путін, хіба це не диверсанти?

А страшна дорожнеча у Криму, а масове зубожіння народу, а розкрадання землі російськими олігархами, а нищення заповідників та пам’яток культури – хіба це не диверсанти? Так що вигідне це діло диверсанти, все що завгодно на них навішати можна! І захопити їх поки що не проблема – побачив український паспорт і хапай! Правоохоронець продемонструє свою хорошу роботу, а пересічний кримчанин власну політичну лояльність, та виску пильність. Ну прямо як при Сталіні! Може навіть і медаль за таке діло дадуть. А як пощастить то навіть і шоколадну!

Але, я все-таки, гадаю, що диверсанти в Криму дійсно є! Їх багато і напаскудили вони придобряче. Тільки шукати їхнє коріння треба не в Україні, а трохи подалі – у Кремлі. Так що ось так от, друже.

Автор: Валерій Орел