21 лютого 2017 року може увійти до новітньої історії як відправна точка процесів, що можуть поховати під собою політичні еліти цілої групи країн. Вперше міжнародному правосуддю може попастися в руки така велика «риба» – жива і переповнена ікрою конфіденційної інформації.
А найголовніше – цій «рибі» просто нікуди діватися і нема чого вигороджувати подільників.
Звинувачення, які висуваються Фірташу, є настільки важкими, що у нього дуже простий вибір – або піти на угоду зі слідством, американським або європейським – так, звичайно, ризикуючи власним життям, ціна якого багаторазово зростає – або провести в тюремному ув’язненні найближчі 50 років, щоб вийти на свободу , коли нікого з небезпечних для нього людей вже не буде в живих – але ж і самому до цього потрібно ще дожити.
Ми звикли сприймати пригоди Фірташа в контексті українських подій, намагаючись зрозуміти, як його доля вплине на розклад сил на вітчизняній політичній або підприємницькій сцені, які угруповання послабить, які зробить сильнішими. Так, це звичайно є дуже важливим.
Так, крах Фірташа може призвести до досить швидкого краху всього угруповання під умовною назвою «Росукренерго», зникнення зі сцени Сергія Льовочкіна і Юрія Бойка, посилення Рената Ахметова і Бориса Колесникова, нової якості впливу Віктора Медведчука – все це так і все це не є дуже цікавим, бо ж мова йде про перерозподіл сфер впливу в одній і тій же «пісочниці» політичних та олігархічних сил, історично близьких до Кремля. (Хоча зрозуміло, що зміна власників, наприклад, телеканалу «Інтер», остаточно зведе контекст російського пропагандистського впливу до кількох провокаційних «новинних» телеканалів). Але це – побічний ефект.
Ми повинні зрозуміти, що Фірташ – це не Павло Лазаренко, який, коли опинився у США, міг розповісти слідству масу інформації про українські «шахер-махери» – але американці ніколи не знали, що їм робити з цими секретами первісного племені. Фірташ – гравець міжнародного масштабу.
Він взагалі не український «олігарх». Він людина, призначена українським олігархом для «кришування» складних схем збагачення російських чиновників через український маршрут. У Росії таким чином зароблено багато статків – починаючи від найголовніших.
І ця довіра до Фірташа не є випадковою, вона пов’язана із його багаторічним партнерством з Севою Могилевичем, ще одним знаменитим кримінальним «авторитетом», якого продовжують розшукувати у США і який вільно живе в Росії.
Це – ще один масив інформації, що відкриває двері у святая святих російської державності, такої як «спілка» чекістів і бандитів. Механізм зв’язку, що оголює виключно кримінальний, бандитський характер російської державності, не повинен бути доведений ніким і ніколи.
Саме тому в Кремлі проявили таку увагу до долі Фірташа, чия діяльність не раз викликала приватне незадоволення глави режиму.
Саме тому гроші за фірташівську заставу – 125 мільйонів євро, між іншим – вносилися з рахунків не будь-кого, а бізнесмена Василя Анісімова, президента Федерації дзюдо Росії, спортивного партнера і давнього друга Володимира Путіна, бізнес-партнера Алішера Усманова.
Але в довгому списку контактів Дмитра Фірташа є ще один, не менш важливий і не російський – Пол Манафорт. Зв’язки Фірташа і Манафорта – якщо олігарх виявиться в Сполучених Штатах – можуть стати частиною розслідування американських спецслужб щодо контактів представників оточення президента США з росіянами.
І в будь-якому випадку, з безтілесного персонажа «амбарної книги» Партії Регіонів Пол Манафорт має всі шанси перетворитися на суб’єкта показань вельми поінформованого підслідного. Саме про це сьогодні пишуть інформовані американські спостерігачі.
Слідство у справі Фірташа – в США або навіть в Іспанії – таким чином може виявитися не просто історією про крах одного з могутніх кланових угруповань на українській політичній сцені. Це може бути початком кінця небезпечної міжнародної мафії, гроші і контакти якої поставили під сумнів авторитет інститутів влади в США і Європі і допомогли посиленню впливу кримінального російського режиму.
Тому що природа цього впливу – не “русскій мір”, не газ з нафтою і навіть не танки. Природа цього впливу – мафія. Мафія з путінським обличчям.
Саме тому 21 лютого 2017 року може стати історичним днем.
Джерело: Еспресо
- dsq_thread_id:
- 5576816765
