…в АТО воюют только дебилы.А мне на твою Украину пасрать! Мой дом – моя семья и моя Адесса! Мне твоя Украина нафиг не нужна. Воевать за нее у меня никакого желания нет. Я за свой дом»

Про обурливий випадок, який стався у потязі Одеса — Чернівці дізналися з публікації пані Олени Завзятої.

Пані Олена поділилася заміткою Варвари Чорноіваненко, якій довелося на собі відчути всю ненависть до української мови, до воїнів АТО, до України від ватних жителів Одеси. Чоловік почав з банального хамства і розповідей про те, що «Бандєра-фашист! Дєди воєвалє!», а закінчив — заламуванням жінці рук, відбиранням мене телефону і погрозами зламати їй щелепу. Нижче приведемо авторський текст повністю і світлини, зроблені Пані Оленою під час інцинденту.

Я обіцяла написати, що сталося, — я пишу. Неприємно мені це все, тому сьогодні у мене явно не вечір художнього слова…
Почну з того, що за вчорашній день мені вдалося з’ясувати ім’я-прізвище ватного поцієнта, який, на жаль, був моїм попутником. Дякую всім, хто мені в цьому допоміг.

Отже, нашого героя звуть — Вадим Ведутенко,

він приватний підприємець, займається каркасними будинками, а подругу його життя — Лариса Ведутенко.

Стисло: Вадим почав з банального хамства і розповідей про те, що «Бандєра-фашист! Дєди воєвалє!», а закінчив — заламуванням мені рук, відбиранням в мене телефону і погрозами зламати мені щелепу.
А тепер по порядку. Позавчора я сіла в поїзд Одеса — Чернівці. В купе один навпроти одного сиділи крупний чоловік років 50-ти (Вадим) і крупна фарбована блондинка в яскраво-рожевій куртці (Лариса). Коли я попросила поставити речі під свою полицю — жінка знехотя підвелася. Виявилося, що речі поставити мені нікуди: під моєю нижньою полицею все було забито сумками, під сусідньою нижньою полицею теж, а в верхньому відсіку для речей лежали лижі.
Я здивувалася. Мовчки. Ну, це ж не СВ. Вони ж не самі в купе їдуть. І це ніби трохи жлобство – всюди розкласти свої речі.
Я вирішила уточнити, коли мої попутники виходять, з’ясувалося, що вони виходять раніше за мене.
«Ви не могли б прибрати свої речі з ящика під моєю полицею, щоб я поставила туди свої і, плюс, щоб ви мене не будили, коли будете виходити? Під полицею і під столом — нехай все стоїть так, як є. Мені не заважає».
Крупний чоловік по-хамськи заявив мені, що (цитую) нічого, що «в 7 утра можеш и встать», що «кто рано встает — тому Бог дает» і т.п. Я злегка офігєла. Але проявила наполегливість і дама в рожевому, перекосивши фейс, все ж витягла свою сумку.
Після вони вийшли і чомусь пішли лаятися з провідницею.
У нашому купе їхав ще хлопуць — програміст, років 20-ти. Ми розговорилися на професійні теми (я шукаю волонтерів для IT-десятки, бо є певні проекти).
Через деякий час в купе повернувся крупний чоловік і без запрошення вклинившись в нашу бесіду почав пхати нам під ніс відео та фото зі свого телефону. Так ми подивились: як він качає біцепси в своєму особистому спортзалі, який він бодібілдер, як його дружина їздить на «чоппере», як він фоткається на мотоциклі, і як вони круті взагалі. Далі він вирішив показати нам старий і всім добре відомий ватний креатив – «Бандера з членом у роті», я перепрошую.
Крупний жлоб-Вадим заіржав і сказав: «Правда, класний юмор? Ага-га-га!».
І тут я не стрималася …

А что вам плохого Степан Андреевич сделал? — спитала я.
— Кто-о???
— Степан Андреевич Бандера.
«Ааааа!!! Ну, как что?! Он – фашист, он убивал НАШИХ РУССКИХ людей! У меня рабочие с «западении» работают — они сами говорили. А еще у меня дед против фашистов воевал, так он рассказывал, что эти бендеры они людей железными кошками хватали и тянули. Так у друга деда жену утащили. Она поехала, когда в Одессе голод был, в «западению» за продуктами, а бендеры ее железными крюками прямо зацепили за тело и в лес утащили. Живьем. А там убили!».
«Ага. И мальчика в трусиках распяли на доске объявлений» — уїдливо зауважила я.
Він явно вирішив, що я підтримую бесіду і тут понеслося: «Сейчас столько стало фашистов, которые на Бандеру молятся. Вот такие на Донбассе воюют, дебилы, которые за деньги убивают мирных людей».
Я перервала його короткою реплікою: «Все с вами понятно. Вы — обычная вата. Нет смысла продолжать разговор».
Крупний жлоб заявив: «Я не вата. Я просто против насилия. Мой дом Адесса! Я — Адессит! Ты западенка – тебе этого не понять. Ты вот на этой собачьей мове разговариваешь <я до цього розмовляла українською по телефону>, а мы все одесситы на русском. Вот 2 мая в Адессу навезли западенцев и они людей жгли, я сам видел как в Затоке 500 западенцев поселили перед 2-м мая! И срать мне на вашего Порошенка, я воевать и убивать мирных людей не пойду. Я живу и зарабатываю своим умом».
«Не льстите себе. Ума у вас нет. Вы обычный ватник, трус и приспособленец. И если в Одессе тоже начнется война – вы не будете ее защищать. Вы бегом переедете и будете изображать из себя несчастного беженца» – відповіла я.
Після цих слів — жлоб вискочив з купе крикнувши мені чомусь, що я «маньячка».
Крупний Вадим і Лариса в рожевій куртці повернулися близько 1 години ночі. Від них сильно тхнуло тютюном, хоча вони типу спортсмени. Коли вони зайшли в купе, так вийшло, що ми з сусідом-програмістом обговорювали можливість електронних виборів і заборону на участь у голосуванні тим, хто не знає історію України, українську мову, державні символи і Конституцію. Так ось, після формулювання «паспорт негромадянина» Лариса вибухнула: «Закрой уже свой рот и спи, бл@дь» — закричала вона.
«Что?» — перепитала я, сторопівши.
«Заткнись, шо не понятно?!» — проволав Вадим.
Я сказала, що я б із задоволенням виконала їх прохання, якби воно звучала в трохи іншій формі.
«Ты п@здец @хуела, сук@ тощая!» — верещала моя перегідрольна сусідка по купе — «Едь воюй в свое АТО атошница!».
«Может там тебя вы@бут с голодухи» — підспівував дружині жлоб-Вадим — «Вы@бут тебя в твоем АТО! А то тебя тощую уродливую с@ку тут не @бут!»
«У меня на Донбассе друг живет! Там он прекрасно живет! У него все есть! А в АТО идут воевать за деньги! Там зарабатывают тем, что людей убивают – мне друг говорил» — не могла заспокоїтись Лариса.
Поки вони це «ісполнялі» – я написала повідомлення у фб, яке ви бачили.
«Мы тебя найдем! Мы известные люди в Адессе! Нас все знают! У нас есть связи! Мы с тобой разберемся!» — погрожували вони.
Тоді я повідомила: «Продолжайте. Я буду вас записывать. А завтра вы станете известны не только в Одессе но и в ютубе».
Вони замовкли. Мені подзвонив Тарас Хаммер і я вийшла в коридор.
Вслід мені Лариса прошипіла: «Я с утра тебе покажу, сука!».
Я поставила будильник на 6-ту. Дуже хотілося подивитися, що ж мені будуть показувати. Але зранку Лариса, мабуть, передумала ставати зіркою ютуба. Побачивши у мене телефон в руках, вона пострибала галопом в тамбур.
Вадим виявився сміливіше. Прийшовши за останньою партією речей він нахилився до мене — я пила чай — і прокукурікав: ««В АТО воюют только дебилы. А мне на твою Украину пасрать! Мой дом – моя семья и моя Адесса! Мне твоя Украина нафиг не нужна. Воевать за нее у меня никакого желания нет. Я за свой дом».
Я дістала телефон і стала знімати. «Я и ударить могу. Я такой человек!»- Він закрив мені камеру рукою.
Я увімкнула відеозапис знову і сказала: «Вы можете просто повторить на камеру то, что вы сказали».
Він заламав мені руку, видрав у мене з рук телефон, став замахуватися і погрожувати поламати мені щелепу. Телефон він поклав собі в кишеню.
Втрутився хлопець-програміст і став вимагати повернути мені телефон.
Потім Вадим Ведутенко віддав телефон хлопцю-програмеру і той повернув його мені.
Мабуть, видалити відео Вадим не додумався чи не зміг. Я не знаю.
Коли ця «прекрасна» сімейна пара вийшла, жінка з сусіднього купе сказала мені: «Не переживайте, это просто такие люди. Они мне тоже нахамили, хотя я просто по коридору шла. Они знают, что им за это ничего не будет, поэтому так себя ведут. А что мы можем сделать – разве что не обращать внимания».

А я все ж таки сподіваюся, що так не буде. Я чомусь вірю, що знайдеться невідомий патріотичний «Макаренко», який проведе з Вадимом Ведутенко виховний сеанс. Тому що, якщо Лариса Ведутенко — просто перегідрольная ватніца-істеричка, то Вадим Ведутенко — агресивний і безпринципний ватний жлоб, який «протівнасілія» на війні за країну, але дозволяє собі підняти руку на 45-ти кілограмову жінку.

Отака бидлота їсть український хліб, користується нашими укранськими потягами, благами, які дарує йому мирна завдяки протистоянню на Донбасі воїнів АТО Одеса, та ще й знущається з беззахісних жінок.