Автор: Іван Примаченко, засновник платформи Prometheus.
Вперше на моїй пам’яті українські вчителі самоорганізувалися для проведення страйку.
У київському ліцеї №157 вчитель фізичної культури Ігор Матвієнко нагримав на учня, а вже наступного дня до школи прийшов батько, який жорстоко побив вчителя (численні гематоми, розрив легень та струс мозку) і погрожував відрізати Ігорю руку пилою, яку турботливий татусь захопив з собою! Поліція батька заарештувала, але в якості запобіжного заходу суд призначив йому лише нічний домашній арешт. Шоковані вчителі ліцею вирішили 23 січня провести страйк з вимогою справедливого покарання для нападника і забезпечення безпеки освітян на їх робочому місці.
Найбільше в цій історії мене вразили непоодинокі коментарі про те, що «хорошого вчителя ніхто бити не стане». Здавалося б, така думка вже давно мала зникнути в країні, де хороших людей не просто били, а вбивали на вулицях. Я не знайомий ані з цим вчителем фізкультури, ані з ситуацією в 157 ліцеї. Бачив лише кілька позитивних відгуків про роботу Ігоря від Фейсбук-френдів, діти яких навчаються в ліцеї.
Але одну річ я знаю точно – школа має бути місцем, вільним від насилля. Як по відношенню до учнів, так і по відношенню до вчителів. І якщо ми всі, як один, не станемо на захист безпеки українських вчителів, то можемо назавжди забути про якісну українську школу. Бо жодна психічно здорова людина не буде працювати в місці, де їй не можуть забезпечити базову фізичну безпеку.
За цікавим збігом обставин, цього тижня про страйк оголосили також вчителі Лос-Анджелесу, які вимагають підвищення зарплатні і зменшення розмірів класів. Залишитися вдома були змушені 640 000 учнів. А тепер вгадайте, як батьки в Лос-Анджелесі відреагували на цю подію? Ні, вони не почали атакувати вчителів в Фейсбуці. Багато хто з них підтримав страйк і навіть особисто приєднався до акцій протестів вчителів. Американські батьки розуміють, що кращі умови для роботи вчителів потрібні не стільки вчителям, скільки самим дітям, бо лише так можна забезпечити якість навчання.
Будь-які позитивні зміни в освіті неможливі, якщо вчителі і батьки будуть вважати один-одного ворогами. Школу майбутнього в Україні можна побудувати лише на фундаменті партнерства і взаємної поваги. У тому числі, безумовної поваги до забезпечення безпеки вчителів. Врешті-решт, безпека дітей в школах можлива лише за умови безпеки вчителів.
Якщо 23 січня до страйку вчителів на годинку перед роботою доєднається хоча б кілька десятків київських батьків, це стане потужним символом єдності.
Не менш важливою є ваша підтримка і резонанс навколо цієї ситуації онлайн. Якщо ми справді хочемо, щоб діти в школі чомусь навчилися, давайте почнемо з елементарного – збереження живими вчителів, які їх вчать.
- dsq_needs_sync:
- 1
