Цей лист нагадує скоріше крик душі, ніж звернення. Але він буде корисний і дітям, і дорослим.
«Дорогі підлітки, ви любите школу? Хоча ні, стривайте! Швидше за все, ви вважаєте її прикрою повинністю, з якою доводиться миритися. Ви з великим задоволенням посидите в соцмережах, погортаєте паблік і подивитеся черговий серіал. Звичайно, ви також можете позайматися чимось корисним, аби це не було пов’язано зі школою.
Швидше за все, ви вважаєте вчителів надміру прискіпливими і не завжди справедливими. Багатьом з вас хотілося б «поставити їх на місце», щоб затвердити свою правоту.
Відкрию секрет: вчителі і так часто в собі сумніваються. Ви не повірите, їх сильно турбує питання, яку поставити оцінку, як об’єктивно оцінити знання учня і в той же час мотивувати його бути кращим. Учитель переживає, наскільки добре ви здаєте пройдений матеріал, чи подобаються вам уроки, чи цікаво вам і як ви спілкуєтеся з однолітками.
Якщо ви звернетеся з ввічливим питанням, як вам виправити оцінку або показати, що ви знаєте предмет, учитель з вдячністю допоможе вам і поставить більш високий бал. Його тішить, коли учні отримують задоволення від навчання.
Але ви, звичайно, тут не для того, щоб радувати вчителів, та й звідки взятися задоволенню? Адже навчання — це нудьга смертна.
Тоді для вас стане відкриттям, що багато дорослих людей готові викладати кругленьку суму за навчання. Вони відвідують семінари та лекції, оплачують стажування і жадібно вбирають знання. Вони радіють можливості посидіти за партою замість роботи! І починають відчайдушно сумувати за шкільними роками, коли все, що від них вимагалося — добре вчитися. Їм не треба було робити «суспільні блага» і піклуватися про побут. Ловіть момент, дорогі підлітки, ловіть момент!
Ніколи після школи ви більше не будете дізнаватися стільки нового!
Подивіться на школу не як на каторгу, а як на одне з найбільш чудових місць. У шкільні роки я вважала тангенси і інтеграли, правила української мови, завдання з фізики і закон Авогадро чимось буденним і нудним. Я мріяла, що, стаючи старшою, буду дізнаватися більше і більше нового. Але все вийшло рівно навпаки.
Все, що ви знаєте, поступово вивітрюється з голови, і ваша ерудованість падає вниз. Так що дуже часто найрозумнішою людина буває в момент отримання атестата. А тепер задумайтесь. Якщо це так, чи задоволені ви вашим «найрозумнішим станом»? Хороша новина: чим розумніші ви зараз, тим більше шансів у вас продовжувати бути розумними — просто тому, що ви знаєте ЯК. Наш мозок створений для отримання нових знань.
Ви не повірите, але можливість вчитися — це одне з найбільших доступних задоволень. І ті речі, які ми звикли приймати за розваги, більш нудніші. Можливо, ви більше ніколи не стикнетеся з наукою настільки тісно!
Так, шкільна програма не може вам дати всі знання в світі, але вона зробить вас значно розумнішим, освіченішим і грамотнішим більшості ваших однолітків минулого і позаминулого століть. Університет допоможе вам поглибити знання і навички. Але вже в тій сфері, яка вам дійсно цікава.
Якщо ви виберете професію юриста, економіста чи політолога, то школа залишиться єдиним місцем, де у вас буде можливість попрацювати з мікроскопами, поставити хімічні досліди або поекспериментувати зі складанням електроланок. Так, зараз в ваших очах це виглядає рутиною, але, коли ви станете дорослим дядьком або тіткою, вони назавжди кануть в світ науки і будуть нескінченно далекі від вас.
А за партою ви до нього торкаєтеся, ви його осягаєте, отримуючи прекрасну можливість трохи розібратися в наукових тонкощах. Можливо, ви займетеся наукою всерйоз. Тоді постарайтеся по достоїнству оцінити уроки літератури і історії. У нашій країні мало людей, які по-справжньому знають історію, а це — катастрофа особистості. При такому стані речей одного разу дорослі перестануть розуміти, в якому світі живуть і що його таким зробило.
Література? О, якщо ви відчуєте смак класичної літератури, то раз і назавжди навчитеся відрізняти гарні книги від поганих. Може статися, що більше ніколи вашою думкою не будуть так цікавитися, як в школі.
Те, що ми читаємо, формує наші думки. Ви вільні вибирати, подобається вам думати художнім стилем або його коротким змістом. Ось учитель запитує у вас: «Чи варто прислухатися до почуттів або розуму? Чи заважає різниця характерів дружбі? «Ви, самі того не підозрюючи, вчитеся відповідати на питання, на які не всякий дорослий дасть відповідь.
Три «Не»:
Не вішайте на себе ярлик «технаря» або «гуманітарія». В загальноосвітній школі не дають вузькоспеціальної освіти. Знання тут виконують загальнокультурну функцію, щоб в майбутньому ви змогли стати різнобічною людиною.
Будь ласка, не списуйте. Учитель завжди бачить, чи робили ви роботу самі. Навіть якщо не скаже вам про це. Іноді і ми, педагоги, втомлюємося боротися за вас.
Не бійтеся поганих оцінок за помилки. Вони набагато кращі п’ятірок за списані завдання.
Ми можемо злитися, впадати у відчай, лаятися на вас, але ми не зможемо навчити вас вчитися, якщо ви не підете нам назустріч …»
- dsq_needs_sync:
- 1
