Оксана Кочерган, педагог, тренер, консультант з питань особистісного, духовного росту та сімейних взаємин, розмовляла з учасниками програми “Про.Навики” про якості відповідального вчителя: що це означає і як бути тим відповіальним вчителем. Ми зробити нотатки з виступу пані Оксани і ділимось ними з вами:
Що таке відповідальність?
Відповідальність – це адекватна відповідь на події, обставини, людей; у цьому визначенні ключовим словом є саме “відповідь”, тобто якою є гідна відповідь на подразники?
Саме тому нижче запрошуємо подумати над питанням якими є якості вчителя, що допомагають йому/їй дати гідну відповідь.
Відповідальний вчитель – це той, хто:
1. Має оптимістично-реалістичну позицію в житті
Що таке позиція? Це притаманний нам стиль мислення, що склався роками, це ставлення до подій та обставин; наша позиція допомагає або перешкоджає у житті.
У своїй книзі “Постава” Чарльз Свіндол про життєву позицію каже так: “Унікальним є те, що в нас є вибір щодня. Ми не можемо змінити минулого. Ми не можемо змінити факту, що люди будуть діяти певним чином. Ми не можемо уникнути неминучого. Ми тільки можемо грати на єдиній струні, яка в нас є, і ця струна – наша позиція. Я переконаний що життя складається із 10 відсотків з того, що стається зі мною, і 90 відсотків того, як я реагую на події. І те саме відбувається з вами. Ми керуємо своєю Позицією.“
Є чотири життєві позиції:
-Нереалістичний песиміст.
-Реалістичний песиміст.
-Нереалістичний оптиміст.
-Реалістичний оптиміст.
Вчитель повинен у будь-якій ситуації поводитись та думати як реалістичний оптиміст – це той, хто визнає реальність і бачить, як негативне, так і позитивне, але схильний зосереджуватись на позитиві, поважає себе, впевнений у власних силах і переконаний, що існує рішення, розглядає кожну проблему як виклик. У поведінці ця життєва позиція проявляється через пошук альтернативних найкращих рішень чи нових способів дій. Як результат, така людина завжди має кращі шляхи вирішення, веде до змін, зростання, прогресу.
2. Відповідальний вчитель – це той, хто вірить у себе та учнів
Пані Оксана вивела свою формулу успіху, згідно якої, успіх = віра в себе + великі мрії + важка праця + вміння вести за собою людей.
Колись великі мрії стояли на першому місці у цій формулі, але після одного випадку вона усвідомила, що люди не здатні мріяти без віри в себе. Одного разу пані Оксана говорила з хлопчиною 15-ти років про його мрії – яка у нього буде машина, яка буде дружина через 10 років? І зауважила, що він не міг собі дозволити мріяти, бо не мав віри в себе, мав комплекс неповноцінності.
Віра у себе – це ґрунт, але вона дається дуже важко. Є багато дорогих тренінгів, які показують методи та технології, але дуже нелегко комусь цю віру в себе дати, адже це дуже складна річ, яка складається з 4 елементів:
Знання себе
Кожен з нас має свої сильні та слабкі сторони, свій день та свою нічку. Одного разу, дитина сказала пані Оксані: “Це наче ми починаємо життя як 22 грудня, а маєм закінчити як 22 червня?” Так, ми маємо свою ніч, але живемо для того щоб зробити її коротшою, а день довшим.
Прийняття себе
Як сказав католицький священик, Ансельм Грюн: “Змінити можна тільки те, що ми прийняли. Це головний закон людської душі. Найголовнішим є примирення зі собою та своїм життям, для цього мусимо ознайомитися з усім, що є в нашому нутрі, не оцінюючи, ні не осуджуючи і на тлі власної історії життя віднайти свою вартість і своє місце.”
Саме тому, можна змінити те, що ти розумієш та приймаєш; потрібно усвідомлювати свою темну сторону, щоб володіти нею.
Вираження себе (автентичність)
Коли ми усвідомили та прийняли себе, то наступним кроком є дозволити собі бути таким як є та виражати себе. Це називається автентичність, індивідуальність. А проявляється вона так, що коли мені сумно, я можу сказати, що мені сумно, коли мені боляче, я маю сказати, що мені зранює, та разом з тим маю право бути прийнятою.
Ключем до ефективного вираження себе є асертивне спілкування, тобто спілкування через врахування своїх потреб, але й повагу до потреб співрозмовника.
Більше пасивний, асертивний, агресивний стилі спілкування можна почитати тут (англійською).
Самоповага, впевненість
Люди, які вірять у себе вміють приймати компліменти. Порада від пані Оксани, спробуйте наступного разу у відповідь на комплімент казати: “Дякую, я теж так думаю”.
Коли ти пізнаєш та приймаєш себе ти отримуєш найцінніше у світі – свободу, бо тебе ніхто не може зачепити за живе. Якщо хтось скаже тобі те неприємне, що ти вже сам про себе знаєш, ти скажеш: “О, я маю справжнього друга, бо тільки справжній друг може мені сказати такі речі, адже це нелегко.” А якщо мені хтось скаже те, що не є правдою, то чого воно має зачіпати, я ж собі знаю, що це не правда.
3. Відповідальний вчитель – це той, хто володіє собою
Володіння собою складається з трьох аспектів – управління мисленням, волею, емоціями.
Вважається, що найскладніше володіти почуттями та емоціями, проте, насправді емоціями неможливо ні управляти ні володіти, поки не керуємо своїми думками, адже не подія спричинює реакцію, а мислення.
Кроки до управління мисленням
1.Методом заміни гнітючих, тривожних думок на радісні, життєтворчі, оптимістичні думки;
2.Концентрація уваги. Основна причина тривожних станів полягає в двоїстості мислення: змушуємо розум працювати над чим-небудь в той час, як він зайнятий іншими думками. Спробуйте практикувати mindfulness 10 хвилин на день, та відчуйте різницю, рекомендуємо переглянути TED-talk про mindfulness (є українські субтитри)
4.Відповідальний вчитель – це той, хто усвідомлює свою місію
Людині, яка зневірюється у собі, пані Оксана любить говорити: “А чи знаєте Ви скільки людей помирають в утробі матері, скільки під час пологів, скільки у перші місяці? А Ви не померли ні тоді, ні тоді, ні тоді. Чи не здається Вам, що була на те якась вища причина, що Ви опинились у нашому світі?”
І справді так, кожен з нас у цьому світі є невипадково, кожен має свою унікальну місію, яку необхідно розпізнати.
Рекомендація для розуміння своєї місії – згадати себе з дитинства, що ви робили такого, що забували про час.
Цікавий інструмент- опитник для тестування мрії (за Максвелом)
-Чи це моя власна мрія?
-Чи вона переросла у візію (чи чітко я її уявляю)?
-Чи вона взагалі реалістична? Які мої здібності, таланти, дари?
-Чи вона мене надихає, наповняє енергією, запалом, пристрастю?
-Яка стратегія її осягнення (секрет успіху визначається нашим денним розпорядком)?
-Які люди мене оточують (визначальною є наша здатність оточити себе потрібними людьми)?
-Чи готовий я заплатити ціну за осягнення своєї мрії?
-Чи я зростаю, вчусь, стаю зрілішим, йдучи до мрії?
-Чи дає мені моя мрія внутрішнє задоволення (Дорога крута, довга і завжди вгору. Внутрішнє задоволення підтримує на цій дорозі)?
-Чи моя мрія є доброю, чи вона принесе користь, допомогу іншим людям?
5.Вміє взаємодіяти з іншими.
Вчителеві як нікому потрібно відмінно вміти взаємодіяти з іншими. Одним з аспектів взаємодії – є емпатичне слухання.
Емпатія (співпереживання) – це розуміння почуттів, психологічного стану, переживань іншої людини, емоційний резонанс, стан серця. Емпатія дає можливість поглянути на речі з позиції іншої людини, проникнути в систему її переконань і уявлень.
Суть емпатії: повне, глибоке розуміння іншої людини, як розумом, так і серцем, навіть не погоджуючись з чимось. Про емпатичне слухання Стівен Кові (автор книги «7 звичок надзвичайно ефективних людей») сказав: “Спочатку прагни зрозуміти, а потім бути зрозумілим”.
Існує три рівні емпатії:
1.Розуміння емоційного стану іншого (когнітивний рівень);
2.Співпереживання, співчуття (афективний стан);
3.Активна допомога (поведінковий рівень).
Кроки для досягнення емпатичного слухання:
-Налаштування на сприйняття інформації, що лине з глибини серця іншого.
-Уникання нав’язування свого біографічного досвіду, своїх переконань, своїх думок, намірів і тлумачень.
-Розуміння того, що після фізичного виживання, найголовнішою потребою кожної людини є прагнення бути -почутим, зрозумілим, поцінованим, поважаним (це так як кисень).
-Наповнення цим психологічним «киснем» душі інших людей.
- dsq_needs_sync:
- 1
