Дистанційна освіта для школярів в Україні: всі плюси і мінуси

Ще не так давно онлайн-освіта для школярів сприймалася як додатковий спосіб придбання знань або підготовки до контрольних, тестів, ЗНО і т.д. Але сьогодні вона стає одним з реальних способів повноцінного отримання середньої освіти. Мотивація у батьків, які зважилися на такий крок, найрізноманітніша, але в основі більшості переходів на такий вид навчання, якщо не брати до уваги медичні показання дитини або часті відрядження батьків, -незадоволеність тим, як дають знання в сучасних школах.

Одним не зовсім подобається завантаженість дитини зайвими з їх точки зору уроками, які в свою чергу не дають можливості  зробити акцент на предметах, які знадобляться для подальшого вступу до вузів

Інші вважають, що їх чаду не комфортно в колективі, і, спробувавши  кілька шкіл, вони вирішили, що вдома буде здоровою нервова система їх дитини.

Третіх дістали проблеми шкіл – з дахами, відсутніми миючими засобами, зайвими зборами на подарунки, підручники тощо.

Батьки, які хочуть навчати своїх дітей вдома, шукають свої шляхи оптимального вирішення питання. Хтось переходить на повний хоумскулінг з прив’язкою атестації до якоїсь школи, інші об’єднуються і самі створюють класи, а то і школи для своїх дітей, треті намагаються лавірувати між звичайною школою і домашніми вправами. Але все це вимагає неймовірних зусиль, тому на якомусь етапі батькам здається, що дистанційне навчання – найреальніша і здорова альтернатива переходу на “роботу на дому”. До того ж зараз в Україні з’явилися дистанційні школи, які видають по закінченні навчання звичайний атестат про повну загальну середню освіту.

Про плюси і мінуси “дистанційки” ми поговорили з фахівцями, вчителями шкіл і батьками, чиї діти вже мають досвід навчання з онлайн-тюторами.

І тут криється перша проблема: все ж дитині буде необхідна школа для атестації, оскільки анскулінг не допускається в нашій країні ні в якому вигляді. Теоретично такою базою повинна б стати будь-яка найближча до вашого будинку школа, але наше законодавство настільки заплутано в цьому питанні, а дирекція навчальних закладів настільки не готова брати просто бажаючих бути хоумскулерами (а не за медичними показаннями), що вам, швидше за все, відмовлять. Озброївшись пачкою роздрукованих законів України про освіту (ЗУ “Про загальну середню освіту” (ст. 13), “Положенням про Дистанційне навчання” (наказ МОН України від 25.04.13 №466) і т. д.), написавши безліч заяв в різні інстанції, все ж можна добитися від дирекції школи атестації або хоча б часткового відвідування і т. д. Але це нелегкий шлях, а батьки, йдучи у вільне плавання, шукають саме звільнення від нескінченної боротьби зі школою.

ЗА ЗАКОНОМ

Рятувальним кругом можуть стати школи, в яких є різні форми, в тому числі і дистанційна. Після запису в школу і оплати (стартує від 460 грн/міс.), учневі видаються паролі для доступу до навчального матеріалу, завдань і тестів самоконтролю. Також учні активно спілкуються з викладачами через різні комунікатори, можна частину занять відвідувати і очно. Але і тут гостро постає проблема здачі всіх загальноосвітніх предметів і самоконтролю.

На домашньому навчанні учневі потрібна школа для атестації.

Незалежно від форми власності та навчання всі школи використовують навчальні програми, затверджені МОН України.

Тому ніхто з фахівців не сказав нам, який вік дитини найкращий для переходу. “Хоумскулінг з 10-12 років – гарне рішення, – розповідає Макс Бакшеєв, дослідник дитинства в Kids_hub.  – Але все ж треба орієнтуватися на саму дитину, наскільки вона готова до самоорганізації.

Другий момент залежить від батьків, адже на якийсь час комусь з них доведеться стати директором “міні-школи” і повністю взяти на себе облаштування навчального процесу”. 

Згодна і глава ВГО “Асоціація вчителів біології України”, учитель-методист, кандидат педагогічних наук Олена Князєва: “Я позитивно ставлюся до різноманітності форм навчання, в тому числі і до домашньої. Але кожен такий випадок індивідуальний – потрібно орієнтуватися на учня і мати чітку відповідь на питання, заради чого це робиться. найстрашніша ситуація, коли “дистанційка” – зручність для батьків, але в’язниця для дитини. Хоча сама форма на сьогоднішній день дуже сучасна і затребувана і добре підходить для мотивованих старшокласників”.

Є ще одна особливість у будь-якому домашньому навчанні – процес “розвантаження”. “Вивільнення свідомості від штампів, якими супроводжується навчання, займає місяць. Але іноді, буває, це триває цілі роки”, – розповідає Макс Бакшеєв.

У мене процес зайняв три роки. Заважала постійна боязень, що ми постійно пропустимо чи не встигнемо, будуть погані оцінки. Йшли і довго не могли зрозуміти, що їзда на велисопеді або ліплення вареників іноді важливіше математичної формули, – розповідає мама Тетяна Кривіна.

Навчання стартувало так: у вересні-жовтні, коли ми перейшли на дистанційку, то зіткнулися з неприйняттям комп’ютера, від якого раніше не можна було відірвати!

Свобода спочатку найбільший стрес. Але зараз син майже кожен день приділяє час урокам, вивчає 4 мови і любить готувати. Ми не звертаємо уваги на оцінки. і щасливі, що пішли зі звичайної школи, – розповідає мама київського 7-класника Світлана Кузьменко.

СЕГОДНЯ