Як побороти дитячу жадібність: поради психолога

Маленька дитина відчуває і пізнає себе, а іноді і оцінює через ті знання, які черпає з навколишнього світу. У це широке поняття входять не тільки близькі люди, а й речі, іграшки, все, що оточує дитину. Особливості дитячої психіки сприяють тому, що речі сприймаються не як окремі, а як продовження себе. Якщо хтось хоче забрати щось важливе й цінне, це для малюка грубе зазіхання на його світ. Для дитини предмет, який просять віддати – не просто машинка або лялька, для дитячої свідомості це рівносильно прагненню забрати палець або вухо. Так-так, не дивуйтеся. При цьому дорослий продовжує свої вмовляння, наполягає, тоді в свідомості дитини виникає думка: “Якщо мама так хоче, щоб я віддав моє, то, напевно, вона більше любить молодшого братика або сусідську дівчинку з пісочниці…”.

Не потрібно думати, що жадібність – це вроджена і природна якість. Формуванню жадібності, як правило, сприяє неправильна поведінка дорослих, заснована в першу чергу на нерозумінні потреб і бажань малюка. Під тиском осуду дорослого малюк починає відчувати себе поганим, але причини звинувачень він не розуміє. Він може навіть віддати необхідну іграшку іншому малюкові, щоб заслужити похвалу батьків. Але чи буде в цій дії педагогічний ефект? Так звана дитяча жадібність – це прояв територіального інстинкту. Своїми іграшками дитина немов визначає і демонструє іншим свої власні кордони. При цьому, не обов’язково, що з усіма іграшками він буде грати в даний конкретний момент, наприклад, всі ми стикалися з ситуацією, коли в пісочниці малюк розкладе свої формочки і з ними не грає, але торкатись іншим категорично забороняє.

Як же бути батькам? Перше і найважливіше правило – визнайте дитину повноправним господарем своїх іграшок. Просячи пограти якусь іграшку або річ, ми не тільки намагаємося відучити малюка від «жадібності», ми підтримуємо дуже важливе для дитини почуття самоцінності. Саме відчуття недостатньої самоцінності штовхає дитини, на несвідомому рівні, на хвороби, на прояв жадібності і на агресивну поведінку.

Якщо ви хочете заохотити дитину, що ділиться з вами своїми речами, не хваліть його: “Який ти молодець!”, а скажіть краще: “Я так рада, що ти навчився ділитися!” або “Ти помітила, як приємно дарувати комусь радість?”. Спробуйте пограти з малюком в рольові ігри або розіграти сценки з персонажами лялькового театру, в яких герої охоче діляться один з одним. Якщо бачите, що малюк не ділиться, не втягуйтеся в цю ситуацію емоційно. Не звертайте уваги на реакцію сусідів або знайомих по пісочниці, просто спокійно зберіть іграшки дитини в пакет, візьміть малюка за руку і підіть в сторону будинку, а коли відчуєте, що малюк заспокоївся, можна обговорити ситуацію, що склалася.

Часто сплески “жадібності” виникають при приході гостей. Щоб уникнути можливих конфліктних ситуацій, можна заздалегідь обговорити з малюком, які іграшки або речі він вважає “недоторканними” для сторонніх і заховати їх на час візиту друзів або родичів. Не забудьте обговорити і ті іграшки або книги, якими можна буде грати. Наостанок пограйте разом з дитиною з дозволеними іграшками, щоб ще раз закріпити їх в його пам’яті.

Чи існує якась профілактика від жадібності? Ви, напевно, забороняли малюкові малювати на шпалерах або лаяли за розкидані всюди іграшки. Якщо перевести ці дії на дитячу мову, то ви не дозволяли дитині розширити межі свого простору. Якщо у малюка мало можливостей заявити про себе, немає зони, в якій він може грати на свій розсуд, то з горезвісним: “Не дам” ви будете зустрічатися часто. Спробуйте дозволити дитині малювати всюди. Це зовсім не означає, що через місяць доведеться робити ремонт у всій квартирі. Можна прикріпити до стіни аркуші паперу або магнітну дошку для малювання. Найбільш вдалі роботи маленького художника потім можна буде розвісити по всій квартирі, що також призведе до підвищення самооцінки і почуття власної значущості вашої дитини.

Для дбайливих і уважних батьків дуже важливо не забувати, що дивна або неправильна, з дорослої точки зору, поведінка малюка – це лише сигнал про допомогу, який необхідно правильно розшифрувати. В цьому вам обов’язково допоможе ваша любов до дитини!

Джерело: Абеткаленд