Автор: Дмитро Ламза, директор спеціалізованої школи № 210, м. Київ.
«Учительство без учителя» – крутиться у мене в думках і не полишає!
Здавалося б, що це неможливо. Школа без вчителя? А як же діти? А як же майбутнє?
Але ми вже живемо в цій реальності. Ми її не помічаємо, бо вона приходить не раптово, а крапля за краплею.
Спочатку один іде мовчки. Потім ще один. А далі – хвиля. Непомітна для тих, хто не хоче бачити. Несамовита для тих, хто ще тримається.
Йдуть ті, хто ще вчора приходив на урок із блиском в очах. Хто затримувався в школі до вечора, писав сценарії, готував стінгазети, дбав про дітей, як про своїх.
Ідуть не через зневіру в дітях. Ідуть не тому, що більше не люблять. Йдуть, бо більше не витримують.
Бо важко любити, коли тебе щодня знецінюють.
Коли замість «дякую» – звіт, припис, контроль, нарада, скарга.
Коли зарплати вистачає на виживання, а не на життя.
Коли тобі кажуть мовчати, бо «зараз не на часі».
Коли твоє професійне виснаження нікого не цікавить.
Учительство – це не про підручники. Це про серце.
І це серце сьогодні кричить. Мовчки. Бо вчитель звик терпіти.
Але скільки ще?
Школа без учителя – це не просто нестача кадрів. Це втрата сенсу.
Бо школа – це не стіни. Це Людина перед класом. Та, що помічає сум в очах дитини. Та, що лишає в серці слід. Та, що формує характер і віру.
Втрачаючи вчителя, ми втрачаємо не тільки фахівця. Ми втрачаємо хребет нашої освіти, нашої гідності, нашого майбутнього.
А потім ми здивовано питаємо: чому діти байдужі, чому вони виїжджають, чому не хочуть повертатись?
Бо в дитинстві їм не пощастило зустріти Того Самого Вчителя. Бо Він уже пішов. Бо Його змусили мовчати, терпіти, вигоріти.
Цей текст не про трагедію однієї професії. Це про кожного з нас.
Бо вчитель – це той, хто стоїть поруч із нашими дітьми, коли нас немає поруч.
І якщо сьогодні ми не станемо поряд із ним, завтра нікому буде стати поряд з нами.
Терміново закликаю рятувати вчительство!
Міністерство освіти і науки, досить балачок і популізму, давайте діяти! Я готовий допомогти!
Пропоную публічно свою допомогу. Протягуючи руку допомоги, я сподіваюсь, що її приймуть.
- ao_post_optimize:
- a:6:{s:16:"ao_post_optimize";s:2:"on";s:19:"ao_post_js_optimize";s:2:"on";s:20:"ao_post_css_optimize";s:2:"on";s:12:"ao_post_ccss";s:2:"on";s:16:"ao_post_lazyload";s:2:"on";s:15:"ao_post_preload";s:0:"";}
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
