Сумні роздуми: У нас День Вчителя…

Автор: Марія Воротило

У нас День Вчителя. Це буде лонгрід, сумний.

Так, у нас війна. На неї багато чого списується.

Так, все погано з освітою. Але падіння пришвидшилось, і не те що з кожним роком стає гірше – з кожним місяцем.

Це будуть пости із добіркою новин.

Просто для того, аби змалювати загальну картину.

Важливо сказати, що вчителі терпіли дуже довго. Я не знаю, чому не “рвануло” раніше – можливо, тому що дітей люблять і їх шкода. Це головний (і мені здається, що єдиний) аргумент, чому це тривало так довго.

Влітку цього року десятки, сотні вчителів показово звільнился з школи.

Знімались відео, пости писались. Фото щасливих зморених людей – причому, незалежно від віку.

Чому?

Тому що бідність.

Отже, 1 вересня 2024 року наш міністр сказав, що середня зарплата вчителя по Україні 12 тисяч гривень (1 картинка). Повинно бути 24 тисячі, але війна.

У педагогів-дошкільнят зарплата 6 тисяч. Їм докидають, щоб вийти на рівень прожиткового мінімуму.

Але це СЕРЕДНЯ зарплата. Що означає, значна частина викладачів мають ще менші суми.

Зарплату також можуть знизити на кілька %, бо підвищили військовий збір (що є правильно), але це критично погані новини для тих, хто заробляє мінімалку.

Ви прекрасно знаєте, скільки вам особисто треба на життя у вашому місті або селищі. Ви знаєте, що 12 тисяч – це на межі.

Я відкрила work.ua.

Подивилась, скільки пропонують за роботу прибиральниці.

12 000 – це мінімально. Часто йдеться про 13-16 тисяч. (2 картинка)

Це люди будь-якого віку, без освіти, без жодних вимог. І вчителі мають меншу зарплату, аніж у них.

Отже.

Вчителі масово звільняються.

У відповідь МОН не йде на діалог, не шукає гроші. Натомість  продукує мільйон дивних проєктів (про то згодом) і наказ, що у класі повинно бути мінімум 20 дітей (щодо максимуму – тиша). Всі інші класи та школи закриваються.

Це сільські заклади освіти. Дітей звозять у одну школу. Де викладають вчителі, які залишились. Поки що.

Ще частину шкіл позакривали, бо там не встигли побудувати укриття. Про те, як повинні все ж виглядати укриття, сказали кілька місяців тому. Коли у 2022 році на це був запит – від шкіл відмахнулись, дозволивши робити як завгодно. Тепер вони не проходять перевірку.

Укриття мусила побудувати громада. А у громади немає грошей.

Все, кінець.

Вчителі, які залишились – виснажені документацією, перевірками, обстрілами, перевантаженістю класів і т.д.

МОН пропонує рішення, які ситуацію не виправляють.

Значна кількість вчителів вважає, що їх просто не чують. Міністерство і новини на одній планеті, вчителі на іншій. Дуже багато обіцянок та ініціатив, на які йдуть великі кошти – але справа не вирішується.

Вчора у школах була отака ініціатива: старшокласники викладають малюкам замість дорослих.

Вчора мої учні сказали – все, ми побачили, що то таке. У майбутньому хто завгодно, аби не вчитель. Дуже важко: шум, гам, діти щось не розуміють, їх дуже багато, не встигаєш нічого зробити із запропонованого.

Угу, саме так.

Вчителі масово йдуть зі школи.

Хвилі нових вчителів не буде.

Школи масово закриваються.

Грошей немає.

«Але у нас є ідеї!»  – кажеМОН.

Які – розповім трохи далі. Бо якщо цей пост був про сум, то наступне у мене викликає дуже велику злість.