Хотілось би поговорити про предмет «Основи здоров’я», який трансформувався під впливом НУШ у «Здоров’я, безпека та добробут».
Хто може пояснити, навіщо цей предмет досі вивчається у школі? Навіщо його затягнули у НУШ, якщо він не передбачає здобуття учнями компетенцій? І головне, за що діти отримують оцінки на уроках, де обговорюють здоров’я, безпеку і добробут?
У рекомендаціях на 2023/24 навчальний рік знайшла наступне:
«Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів з основ здоров’я є знання, вміння та навички, емоційно-ціннісне ставлення до навколишньої дійсності, правила поведінки учнів в життєвих ситуаціях, сформованість умінь і навичок.»
От питання, як вчителі на цьому предметі перевіряють у школах «вміння застосовувати», наприклад, емоційно-ціннісне ставлення учнів до навколишньої дійсності? Іванко ціннісно ставиться дійсності, а Маринка – ні?
Або наступне з рекомендацій: «Завдання для перевірки навчальних досягнень мають спиратися не стільки на базові знання учнів, як на вміння застосовувати їх».
Як вчитель перевіряє вміння учнів, наприклад, загартовуватись чи правильно переходити дорогу? Водить їх у двір школи і обливає холодною водою? Чи водить між автомобілями у час пік та перевіряє, кого машина зіб’є, а кого ні?
Трошки пошукала історію виникнення цього безмежно «практичного» і геть незамінимого предмета.
Виявляється, колись, ще у далекі 90-ті, коли прем’єр міністром України був сумнозвісний Павло Лазаренко, який, мабуть, досі сидить в американській тюрмі, була видана постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.1996 р. № 443, а потім ще Указу Президента «Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За відсутність патріотичного виховання у школах очільника МОН Оксена Лісового розкритикувала журналістка Яніна Соколова
Далі МОН у 1998 р через низку своїх документів дало початок цьому предмету, який досі живе, як пережиток радянської минувшини.
Якщо заглянути у Програму НУШ, то предмет / інтегрований курс «Здоров’я, безпека та добробут» входить до «Соціальної та здоров’язбережувальної» освітньої галузі, на нього виділяють обов’язково (!) по 1,5 години в тиждень у 5–9 класах.
Вибачте, будь ласка, такі предмети, як фізкультура, біологія, географія, трудове навчання чи історія – не відносяться до соціальних галузей в освіті? Невже на цих уроках не передбачувано ознайомлювати дітей із безпекою життя та збереженням здоров’я?
Давайте будемо навчати наших дітей, насамперед, чесності і перестанемо вже у школі займатися імітацією навчання!
Не можна навчати окремо того, що є частиною цілого. Не можна задавати домашні завдання та оцінювати предмет, у якого нема предмета вивчення.
Запитайте учнів, а вони вам точно скажуть, що ненавидять ці безглузді уроки «ОБЖД», на яких пишуть непотрібні самостійні, контрольні, щось зубрять напам’ять, малюють на схемках і графіках.
І ще одне важливе запитання: хто викладає цей предмет у школі? Чи готують спеціалістів педагогічні виші до цього обов’язкового для вивчення предмету? Я чесно не знаю, може, хтось підкаже.
Якщо і потрібно у школі дітей навчати комунікувати, ознайомлювати із правилами взаємодії у соціумі, ознайомлювати із основами емоційного інтелекту та миробудування, то на окремих заняттях із кваліфікованим психологом. Це дійсно важливо зараз та дуже актуально.
Досить вдавати навчання безпеки та добробуту! Пора жити безпечно та чесно. А перше без другого неможливе.
Автор: Ксеня Смірнова, педагог, мама учениці НУШ, екс-тренер НУШ.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
