«Кожен предмет у школі – мертві знання, і лише вчитель може оживити їх»: Шалва Амонашвілі про цінності гуманної педагогіки

Грузинський педагог поділився з учителями своєю мудрістю та досвідом, – повідомляє ВСЕОСВІТА.

В Україні 20 жовтня 2021 року відбулась зустріч українських освітян з двома видатними грузинськими педагогами та легендами гуманної педагогіки – Шалвою та Паатою Амонашвілі.

Зокрема, під час виступу Шалва Амонашвілі поділився своєю мудрістю та досвідом й надав вчителям цінні поради щодо того, як застосовувати принципи гуманної педагогіки на практиці, як допомогти дитині знайти своє покликання і виростити її щасливою та успішною, а також як побудувати довірливі стосунки з учнями й батьками. 

Шалва Амонашвілі – відомий грузинський педагог і психолог, який все своє життя і творчість присвятив розвитку класичних ідей гуманної педагогіки. Він є президентом Міжнародного центру Гуманної педагогіки, соціологом, засновником і педагогом дитячого дошкільного освітнього закладу «Басті Бубу» в Грузії, Тбілісі.

Система виховання і навчання Амонашвілі – «педагогіка цілісного життя дітей і дорослих» – будується на засадах гуманності і віри в дитину на основі виховання творчості і співробітництва педагогів з дітьми.

Пропонуємо вам ознайомитись з основними тезами про цінності гуманної педагогіки з виступу Шалви Амонашвілі:

ПРО ЖИВІ ЗНАННЯ

1. Сам по собі кожен предмет у школі – мертві знання. Лише вчитель може оживити знання (одухотворити).

2. Давайте не застарілі знання, а гіпотези й горизонти, адже діти спрямовані на майбутнє. Хай стають дослідниками й пізнають світ на ваших уроках.

3. Гуманний педагог разом з учнями вивчає предмет. Тож пізнавайте все разом, приховано скеровуйте процес, адже самостійно школярі мало чого досягнуть. Подекуди плануйте помилки, нехай учні виправлять вас і відчують себе знавцями.

4. Учитель – це актор, а кожний урок – вистава.

5. Не відпускайте дітей без здивування і захоплення від уроку.

6. Як хочете чогось навчити, переконайтеся, що самі це вмієте, а потім дайте образ.

7. На одному уроці має бути стільки уроків, скільки учнів у класі. Кожному свій.

ПРО ЛЮБОВ І РАДІСТЬ В ШКОЛІ

1. Як вчитель любить дітей? Поважає і вірить у кожного. Ставиться до них з ніжністю.

2. Якщо діти радітимуть вчителю, то здобуття знань буде радісним.

3. Не можна забирати у дітей дитинство під час уроків. Припиніть готувати школярів до майбутнього, живіть разом з ними й любіть їх. В любові діти досягають успіхів.

4. На уроці має бути радість від того, що ви разом.

5. Якщо є любов, методи любові відкриваються самі.

ПРО БУЛІНГ

1.Щоб не було булінгу, говоріть з дітьми про дружбу, показуйте, як дружити на власному прикладі. Домальовуйте дружбу, якщо її немає. Дружіть з дітьми.

2. Дружба народжує дружбу.

Радість народжує радість.

Любов народжує любов.

Піклування народжує піклування.

ПРО ВЗАЄМОДІЮ З БАТЬКАМИ

1. Ніколи не жалійтесь батькам на дітей!

2. З батьками потрібно дружити й шукати спільну мову, а школу слід перетворити на спільний дім.

3. Погодьте з батьками свою концепцію. Якщо батьки з чимось не згодні – до побачення. Не підлаштовуйте свою програму під батьків. Залучайте їх, створіть батьківський університет, проводьте відкриті уроки. Нехай батьки побачать, що і як відбувається у школі, як проходить навчання і як виглядає вчитель.

ПРО ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ

1. Директор школи – диригент, його вчителі – музиканти/артисти, програма школи – партитура. Якщо всі зіграють по нотах, буде симфонія (гармонія), якщо ж фальшивитимуть, то не виховають гармонічних особистостей.

2. Педагогіка – не наука, а мистецтво. Педагоги – митці й мисткині.

ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ПІЗНАННЯ СЕБЕ

1. «Школа» у перекладі з санскриту – сходи, духовне сходження людини. Тому школа – це не заклад. Школа знаходиться у вчителі, який допомагає під час сходження, і є тим, хто дарує світло.

2. «Гуманний» походить від слова «умен» – людина, яка пізнає/шукає самого себе. Сам пошук і є гуманність. Хто шукає відповіді, той вже вдосконалюється.

3. Кожен предмет у школі (фізика, хімія, література тощо) допомагає пізнати себе і свою потрібність світу.

ПРО ДУХОВНІСТЬ

1. Якщо стандартизувати освітній процес, чи отримаємо ми на виході творчих особистостей? Ні. Справжнє виховання можливе лише у духовній спільності з дітьми.

2. «Духовність» походить від слова «дух», що означає вічне єство. Духу надається тіло для виконання свого завдання.

3. Духовне життя – це вдосконалення в терпінні, щедрості, прощенні, великодушності, вмінні надихати тощо.

4. Мета гуманного виховання – виховання духа людини.

5. Пробуджуйте у дитині духовність по краплині, виховуйте у ній почуття, що вона потрібна світу і собі самій.

ПРО ДИСТАНЦІЙКУ

Щоб «оживити» дистанційку, Шалва Амонашвілі радить педагогам бути у тисячу разів привабливішими, ніж зазвичай. Залучати й просити про допомогу. Підбирати гарне тло і наочні матеріали для онлайн-уроків, обирайте найкращу техніку, а все інше прийде з досвідом.

Як справжній вчитель, Шалва Амонашвілі дав кожному учаснику домашнє завдання: спробувати деякий час жити за принципом «Люблю неправих у житті виправляти любов’ю».