Десь до 70-х років в Галичині не використовувалися матюки, які прийшли на наші терени разом з східними сусідами. І взагалі, вживання таких слів було не гоноровим і та людина, яка зловживала ними падала в очах односельців.
Але разом з тим при сварках, а деколи і в добрий спосіб, що і ніхто не гнівався, використовувалися наші галицькі “погані” слова. Не говорили що сварилися, а казали що ганьбилися. Могла одна жінка до іншої казати: Піду її виганьблю. Так що можна розуміти, що і та особа яка вживала ті вирази сама і ганьбою покривалася. Але все одно треба було довести своє, тому йшли ганьбитися.
Курва, курвище, курва шиндилєва, патентова курва, курва мать по відношенню до жінок і не тільки. Для прикладу на одному з весіль староста до гостей казав “Пийте, курва, най не стоїть“. Так само курвий син або скурвий син, то могло бути або зле або добре. Вислів “Але ти скурвий син!” міг бути як і похвала.
Посилалося до сраки, або як мрія жінок, щоб інша поцілювала її в сраку, при цьому точно вказувалося місце, що було потіхою для тих хто на то дивився. До чоловіків ще могли казати: Чорте, дідьку, хруню, пердуне (додавали ще до того переліку Старий). До жінок – “Товбо стара” А також: лемку з чорним піднебінням, дурнуватий бойку, жиде пархатий і тп. вживалося кожен день і на то мало хто й увагу звертав.
До більш тяжких прокльонів відносилося: Кров би тебе заллєла з різними варіяціями, нарприклад – по коліна, Кров би тебе нагла заллєла сучий сину! Також була кров троїста, і нагла, і кров з ясного неба.
А ще в ті часи могли обзивати один одного різними “родзинковими” словами, які в певній мірі могли характеризувати людину.
1. Мурга пискатий – хам.
2. Іван Серилович – хлоп з села, у шкіряній маринарці, з золотими зубами, парт-квитком, що вдає ніби любить експресову каву, і носить ондатрову шапку.
3. Хлоп хам, срав, в стайні спав, драбиною сі вкривав, а свиня казала му “добрий день” – все те саме що попереднє тільки у додатку “є при владі”.
4. Тутешній, або місцевий – порядна людина.
5. А Коп Моіх Магістрат (їдиш) – дуже мудра і здібна людина.
6. Фаталапа, Оферма – незграбна людина, невдаха.
6а. Оферма царя небесного – посиленне значення Оферми.
7. Гімно Знає, з’їв цілий розум або Мудриґелик, Серило Мудрий – людина що вдає що все знає, або хитрюга.
8. Йойлик, Підскакевич – кар’єрист.
9. Малах, сафандула, шлепер, бараба з мосту, – неохайно вдягнена людина, волоцюга.
10. Батяр – той що робить збитки.
11. Свинтюх – падлюка.
12. Матолок – тупий чоловік.
13. В сраці був – гімно видів – про людину, яка нічого не знає.
14. Коли ти попід стіл лазив, на гімно гого казав, до кицьки – цьоцю посуньтисі, а на когута – шандар – відношення старших до молодших.
15. Коли ти сі врОдив я за дівками в лазенці підглєдав – то саме що і вище.
16. Єстем кавалєрем от уродзеня або Скурвий син – той хто любить дівчат.
17. Мантелепа, мантелепа засрана – неохайна жінка.
18. Курвар – той що ходить до чужих жінок.
19. Йолоп, йолоп вісімнадцятий або турок, турок вісімнадцятий – немудра людина.
20. Зробити з гімна кулю або бич – говорилося, коли треба було з чогось поганого зробити файне.
21. Килавцю. Килавий Ясю – про незграбного чоловіка.
22. А би тебе мама ліпше була висьцяла на кропиву.
23 Робить, як мокре горить. Робить, як в рукавицях, Має кучеряві пальці! Робить через сраку! Не робота, а драпанєго по стянах! – про незграб.
24. Маю тебе в носі! або Маю тебе в сраці! – сприймалося одинаково.
25. Ламага, розлізлий, сліпцун – про будь кого.
26. Не побивай мені дупи! – коли хтось говорив неправду.
27. Сидить як запліснілий!– про сумну людину на забаві.
І ще багато всякого. Так, теперішній мат несе в собі багато жорстокості, а галицький,то поезія.
Джерело: “Про Львів”
- dsq_thread_id:
- 5697578856
- dsq_needs_sync:
- 1
