О 1:23:47 у суботу 26 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор.
Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому загинув оператор головних циркуляційних насосів Валерій Ходемчук.
Влада СРСР приховувала інформацію про страшну НП, хоча розуміла, що вона загрожувала наслідками всьому світу.
Пропонуємо ознайомитись із фактами, зібраними НВ, які намагалися приховати від громадськості:
1. ЧАЕС, яку будували досить швидко, ще до аварії викликала занепокоєння у експертів та інженерів.
За словами ексдиректора архіву Служби безпеки України, історика Володимира В’ятровича, вже через два роки після запуску в експлуатацію першого з чотирьох енергоблоків у КДБ почали надходити доповіді про технічні вади новобудови.
“На окремих ділянках будови другого блоку Чорнобильської атомної електростанції зафіксовано факти відходу від проектів і порушення технології ведення будівельних і монтажних робіт, що може привести до аварій і нещасних випадків”, – цитував В’ятрович звіт КДБ від 17 січня 1979 року.
2. Вибух на четвертому енергоблоці, виведеному на проєктну потужність на три місяці раніше назначеного терміну, стався під час проведення експерименту з вивчення можливості використовувати інерцію ротора турбогенератора для вироблення будь-якого кількості електроенергії, в разі, якщо в майбутньому реактор аварійно зупиниться.
Експеримент мав проводитися на потужності реактора в 700 МВт, проте перед його початком її рівень впав до 30 МВт. Оператор спробував відновити потужність і почав експеримент о 1:23:04 при показнику в 200 МВт, нижче запланованого. Через кілька секунд потужність реактора почала зростати й о 1:23:40 оператор натиснув кнопку аварійного захисту.
Пізніше саме дії цих кількох десятків секунд стануть офіційною версією причин аварії. Однак, за словами Анатолія Дятлова, заступника головного інженера станції з експлуатації, що знаходився в момент аварії в приміщенні пульта управління енергоблоку, всі дії оператора були раніше передбачені на інструктажі та здійснені в штатному (а не аварійному) режимі для глушіння реактора.
Майже через 20 років МАГАТЕ у новому звіті визнала, що більшість дій операторів, які раніше радянська влада назвала порушеннями, насправді відповідали прийнятим на той час правилам або не вплинули на процес розвитку аварії.
3. Після натискання аварійної кнопки сталося два вибухи з інтервалом в декілька секунд, у результаті яких реактор був повністю зруйнований.
4. У день перед аварією четвертий енергоблок ЧАЕС працював із низкою змінених показників – відключеною системою аварійного охолодження реактора і зниженим оперативним запасом реактивності (ОЗР).
Крім того, стверджують експерти, персонал ЧАЕС не був обізнаний про небезпеку роботи в змінених умовах. Перед моментом аварії ОЗР був менше дозволеного регламентом значення, проте оператори не знали поточного значення ОЗР і тому не знали, що порушують регламент.
5. Уже через 20 хвилин після моменту вибуху на ЧАЕС біля місця події опинилися співробітники КДБ із Прип’яті.
За словами співробітників КДБ, відразу після аварії будь-які документи про те, що сталося, засекречували, щоб не було паніки.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
