Що чекає нас завтра?

АВТОР
Георгій Почепцов
професор

Ідеологія виживання відмінна від ідеології будування.  

Перша націлена на збереження того, що ще залишилося, а друга — будує нове. Війна і тиск Росії, серед інших чинників, виштовхують Україну на програшну позицію виживання. Там немає переможців, є тільки переможені. Асиметричний противник, яким є Росія, принципово не дозволяє вигравати, якщо дотримуватися його правил, однак саме це ми й робимо постійно.

Був такий цікавий авіаконструктор Роберт Бартіні, без якого, як вважав Сергій Корольов, не було б супутника. Бартіні казав, що наздогнати по прямій країну, котра вирвалася вперед, важко, треба бігти напереріз. Це і є асиметричне рішення.

Коронавірус не тільки дасть поштовх новому розвитку, а й зупинить багато старого та перевіреного. Наприклад, додаткові переваги отримають автоматизовані виробництва, оскільки опора на людську працю стає ризиковою. Раптовий поштовх це може дати й онлайн-освіті, хоча розмову людини з людиною перемогти ще нікому не вдавалося. Книжка однак залишиться ознакою і розумної людини, і розумної держави.

Людство, на жаль, може також вийти з коронавірусу з більшою любов’ю до авторитарних форм правління, оскільки Китай продемонстрував кращий приклад управління негативною ситуацією такого масштабу. А ми вже давно йдемо на різні поступки “недемократії” у боротьбі зі злочинністю, — наприклад, різко зросло візуальне спостереження за громадянами, розпізнавання облич стало нормою від шкіл і вулиць до аеропортів.

Ідеологія вмирає, коли йде її творець. Вона костеніє і втрачає здатність відповідати на запити масової свідомості. Кожен із наших президентів закликав своїх виборців у новий, правильний світ. Кожному вірили і йшли за ним із заплющеними очима. Але потім, коли очі розплющувалися, ми бачили, що все залишається таким, яким було.

Зеленський теж прийшов із новими для України ідеологією та гаслами, проте й вони поступово втрачають свою привабливість, оскільки виявилися неробочими. Цілком красиві, вони тим часом не виконуються по суті, оскільки будь-який порив у тому напрямі часто веде до втрати рейтингів. А сьогоднішня політика — це не політика справ, а політика рейтингів. Перемагає не той, хто щось зробив, а той, чий рейтинг кращий.

Україна шукає не тільки своє майбутнє, як роблять усі країни, а й минуле, що характерно для небагатьох країн, котрі стоять на роздоріжжі. До речі, коронавірус має прискорити цей пошук, оскільки час уже згаяний.

Ізраїль, виходить, має чітке минуле і тому чітке майбутнє. Країни, які потрапили в міграційну “пастку”, навіть маючи чітке минуле, але отримавши нечітке сьогодення завдяки мігрантам, мають і неясне майбутнє. Один із британських військових футурологів якось написав, що в Середземному морі скоро плаватимуть пірати.

Майбутньому треба допомагати, щоб прийшло те майбутнє, яке краще для нас. Поки що ж майбутнє за нас вибирають сильніші країни, які вважають, що коли після Першої світової війни з’явилася Ліга націй, а після Другої — ООН, то й після завершення холодної війни має змінитися порядок управління світом. І цей новий порядок вони хочуть написати під себе, а Україна, в результаті, отримає життя не у своєму, а в чужому майбутньому.

Україна, імовірно, мусить інвентаризувати свої сильні та слабкі сторони. Це дасть можливість допомагати розвиткові сильних складових і боротися зі слабкими. У цих проблем має бути і ясне розуміння, і конкретний план дій. Поки що ж ми рухаємося по волі вітрів, які не завжди для нас сприятливі.

У низці аспектів Україна показала свою силу, коли, здавалося б, мала зламатися. Насамперед — це війна з Росією. Можливо, у випадку з добровольцями не йшлося про гроші, і саме це порушило плани Путіна. Але щойно у справу втручаються фінанси, наш розвиток зразу викривляється, і не завжди у кращий бік. У сучасному світі фінанси швидше за всіх знайдуть собі друзів, як такий собі сучасний соціальний “коронавірус”, котрий відразу знаходить, де йому поселитися і з ким подружитися.

У завтрашньому світі країни віддадуть своє місце містам. Великі міста стануть сильнішими за деякі країни, як сьогодні Фейсбук або Гугл мають більше “жителів”, ніж окремі країни. Такого повороту в майбутньому розвитку теж ніхто не враховує, не створюючи сприятливих умов для появи таких українських міст-країн.

Багато старих ідей сьогодні, навпаки, мертві. Свого часу В.Сурков спирався на ідею, що імперія жива, доки вона може розширюватися. Але ні він, ні В.Путін не зрозуміли, що сучасні імперії давно не розширюються у фізичному просторі. Вони рухаються у просторах інформаційному й віртуальному. Вторгнення в Україну з цієї причини стало таким великим провалом політики Путіна.

Розширюють свій віртуальний та інформаційний простір США, Британія, Франція, Німеччина, коли ми дивимося їхні телесеріали або читаємо їхні новини. На цьому шляху перебуває й Китай, який став розбудовувати, наприклад, свою фантастику — літературу та кіно. Він розуміє, що і його майбутнє лежить у цьому напрямі.

Захоплення фізичного простору надто витратне, зате захоплення інформаційного або віртуального — вигідне як фінансово, так і політично. Фільми й телесеріали не тільки несуть прибуток їх творцям, а й просувають ті чи інші політичні й економічні ідеї. Військові навіть пишуть дослідження про те, як ведеться війна у “Грі престолів” або “Зоряних війнах”. Серіали теж закладають те чи інше бачення майбутнього.

З коронавірусом ми несподівано потрапили в те майбутнє, яке нікому не потрібне: ні людям, ні державі. І вибиратися з нього буде важко, оскільки негативні ситуації висвічують усі біди державного управління. Вони демонструють нам такий поворот подій, якого ніхто не очікував.

Зараз, наприклад Японія, а потім Німеччина опинилися без туалетного паперу, зметеного в паніці через коронавірус. Психологи вважають, що такими панічними покупками люди намагаються повернути собі впевненість у здатності керувати ситуацією. Президент США Д.Трамп встановив нульову ставку податку на заробітну плату на решту року (якщо це підтримає конгрес). Таке рішення прийняте через боротьбу з коронавірусом. “Їхній” коронавірус дасть оцінку “нашій” владі, оскільки покаже, на що вона спроможна, а ще точніше — на що вона виявиться неспроможною.

Правда, хоч би як ми готувалися до негативних подій, до них ніколи не можна бути повністю готовим. Радянський Союз своїм довоєнним фільмом “Якщо завтра війна” прагнув показати, що готовий перемогти будь-якого противника. Однак фінська війна виявилася для нього провальною. Понад те, як сьогодні стали вважати, вона мала ще один важливий наслідок. Гітлер побачив у ній слабкість СРСР, що надихнуло його на війну. Хороший фільм “Якщо завтра війна” став поганою реальністю.

Сьогоднішній світ виграє за рахунок відкритості, обміну інформацією та людьми. Саме це дає потрібну швидкість у породженні нових ідей, що веде до перемог у сфері економіки, базою для якої стали інновації. Тепер потрібні інші уми.

Індустріальна економіка померла, хай живе постіндустріальна! Вона робить свої мільйони у сфері породження нематеріальних цінностей, Україна ж націлена на матеріальні. У нас основний внесок у ВВП дають агросектор, металургія та схожі виробництва. І в такому викривленні в минулий тип виробництва знову відсутнє око государеве. Ми, наприклад, рубаємо ліс і вимиваємо бурштин. І кожен такий крок, допомагаючи сьогодні, несе програш у майбутньому, оскільки позбавляє нас того, що інші країни бережуть. Вони продають не сировину, а вироби з тієї ж деревини або бурштину.

Виробництво нематеріального потребує менше ресурсів і більше ума. Але й результати немалі. Внесок британської креативної індустрії становить понад 100 мільярдів фунтів. Проте раніше за всіх значущі позиції зайняв Голлівуд, який привносить у ВВП більше, ніж уся автомобільна промисловість США. У світі культурна і креативна індустрії є одними з економічних секторів, які найшвидше зростають. Вони дають 30 мільйонів робочих місць і заробляють 2 250 мільярдів доларів, що більше за ВВП Індії.

Дивно, але статистика відзначає навіть глобальні таланти, виділяючи в цьому плані десять міст-лідерів, у яких їх найбільше. Першу п’ятірку в цьому списку становлять Нью-Йорк, Лондон, Париж, Сан-Франциско та Сінгапур. Десятка міст створює концентрацію людей, яким потрібні різні форми розваг і в яких різні апетити. Річард Флорида, наприклад, підкреслює: “Креативні та культурні індустрії — не просто результат добробуту цих міст, вони самі важливі для пошуку глобальних талантів. <…> Ці міста центральні для глобальної креативної економіки і кластеризації талантів та галузей, які приводять їх у дію”.

Ще одним чинником стає те, що велику роль починає відіграти соціальна складова. Давоський форум наголошує: в майбутньому благополуччя формуватимуть нематеріальні фактори, а не гроші. До них зарахували соціальну підтримку, свободи і справедливість. Політика, орієнтована на економічне зростання, відносно впливатиме на благополуччя. Це відбиває ті тенденції, які вже проявляються у світі. Нова Зеландія робить свій бюджет спрямованим на поліпшення благополуччя громадян. Покоління Z змінює своє ставлення до грошей. Звідси й увага до щастя, коли рівень щастя громадян уже сьогодні потрапив у державну статистику десятка країн, включно з Британію та Канадою.

Не сировина має експортуватися, а продукція know how, яка й несе основний прибуток, оскільки сировина є у всіх, а know how — те нове, що створило цей продукт із сировини.

Декларація про зупинення відпливу умів із країни залишається порожньою обіцянкою. Як країна планує жити, коли її масово хоче покинути молодь? Якщо молодих не буде, а старі у війні коронавірусу помруть, як заявляє міністр охорони здоров’я, то ким управляти?..

У зв’язку з коронавірусом перед нами ще чіткіше розкрилося, що світ майбутнього може мати різні варіанти. Вони можуть бути або хорошими, або поганими для нас. Досі ми ставилися до майбутнього спокійніше, вважаючи, що там усе буде прекрасно для всіх. Однак щасливе майбутнє неможливе без елементів щасливого сьогодення, оскільки воно не може виникнути нізвідки.

Щастя треба будувати вже тепер, без цього його не буде і в майбутньому.