«Батьки, годі підривати авторитет учителів»: поради одного татка

Американський вчений ділиться думкою про те, чому батькам необхідно повсякчас підтримувати педагогів.

Щоб виховати дитину сильною та успішною особистістю, недостатньо зусиль тільки з боку батьків, чи з боку вчителів. Це має бути комплексне виховання, що ґрунтується насамперед на співпраці, на взаємопідтримці. Коли батьки допомагають своєму чаду правильно розставити пріоритети, найголовніше – не забувати про те, що не лише батько або мати повинні бути авторитетом. І у жодному разі не можна брати на себе роль чарівної палички.

Блер Кінг, американський вчений-еколог і за сумісництвом батько трьох непосид, розповідає про те, як батьки з абсолютно добрими намірами шкодять своїм дітям.

Дружина пана Кінга працює вчителькою у школі і останні 15 років навчає дітей молодшого віку. Повертаючись додому, вона ділиться «історіями з учительської» – про те, що хвилює педагога, з чим йому доводиться боротися кожного дня, що його засмучує і що викликає захват.

Я усвідомив декілька важливих речей. Ми робимо погану послугу для наших дітей: виховуємо покоління, яке не зможе досягти успіху в сучасну епоху. Навчаємо його бути егоцентричними і здаватися, не зробивши жодної спроби.

 Батьки, ви не повинні бути найкращими друзями для своєї дитини 

Робота батьків – прищеплювати гідну поведінку, мораль та навчати виконанню правил. Багато хто з батьків, на жаль, вважає, що їхній обов’язок – бути другом, а вже потім – мамою/татом.  

Це помилкове твердження. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас у хороші та погані часи, але не притягує до відповідальності за ваші дії і не вчить бути дисциплінованим. Тому ми маємо батьків, – пояснює американський вчений.

Безпорадність дитини у звичайних речах є провиною батьків. Сучасному поколінню прищеплюють цю безпорадність із цілком добрими намірами. Коли дитина, зіткнувшись з певною перешкодою, говорить: «Я нічого не можу зробити», що відповідають їй тато або мама? Здебільшого батьки просто вирішують проблему за дитину. Через такий підхід виростає покоління, яке опускає руки після першої ж спроби.

Невдача є частиною дорослішання, і дітям потрібно навчитися «падати», програвати, а потім збиратися з силами і пробувати знову. Їм необхідно розібратися, як слідувати інструкціям, з’ясувати, які кроки варто робити, коли інструкції взагалі відсутні.

Покажіть дітям, як потрібно виконувати те чи інше завдання, а потім залиште їх – нехай спробують самі. Звісно, діти зроблять роботу менш ефективно, але це частина дорослішання. Вони стануть кращими, якщо отримають шанс. Та якщо ви постійно братимете на себе роль чарівної палички, діти ніколи не навчаться.  

Ніщо не засмучує вчителя більше, ніж дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. На жаль, педагоги спостерігають таку ситуацію кожного дня, адже багато хто з батьків робить усі важкі справи за своїх дітей. У результаті учень стає недієздатним, незосередженим, занадто розслабленим і навіть не бажає з’ясувати, як самостійно знайти відповідь на питання.   

 Батьки, ви маєте захищати своїх дітей, але ви також маєте підтримувати вчителя своєї дитини 

Батьків вчать, що їхня основна робота – відстоювати права своїх чад. Це абсолютна правда. Але необхідно пам’ятати, що захист не повинен переходити межі і негативно впливати на образ вчителя, який формується в очах дитини.

Що означає «підтримувати педагога»? Усе дуже просто. Підтримувати – це слухати, прислухатись і визнавати те, що вчитель говорить про вашу дитину. Вірте чи ні, але ваша дитина у школі може поводитись абсолютно інакше, ніж у вашій присутності.

Коли батьки починають сперечатися з педагогом або раптом звертаються до сина/доньки, які сидять поруч, із фразою «Це правда? Ти міг/могла таке зробити?», вони дають зрозуміти: авторитету вчителя не слід довіряти.

Під час консультації з педагогом не намагайтесь розпочати розмову з дитиною про її поведінку, не допитуйтесь, чи відповідають слова педагога дійсності. Зі сторони це виглядає, неначе ви залучаєте сина/доньку до обговорення, але насправді навчаєте сумніватися у надійності вчителя. Ви демонструєте: «Я не повірю тому, що мені розповідає Олена Валентинівна, доки ти сам/сама не підтвердиш це».  

 Батьки, вчитель не може виконувати вашу роль у навчанні дитини 

Дуже часто мами й татка вважають, що педагоги можуть навчити їхню малечу чи не всім життєвим урокам. Це ще одна помилкова думка. Саме батьки відповідальні за прищеплення гідної та шанобливої ​​поведінки своїм дітям, а не школа.

Багато хто з батьків говорить: «Я не навчатиму цього мого/мою сина/доньку, залишу це на вчителя». Та ви лишень уявіть: педагог перебуває з дітьми близько семи годин на день, п’ять днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу недостатньо, щоб навчити правильній поведінці, розтлумачити моральні норми тощо.

Завдання матері і батька – навчити своїх дітей найважливішим урокам життя. Вчителі можуть лише доповнити ці уроки, але саме батьки є прикладом для наслідування.