Влада закручує гайки журналістам. Чи зірве різьбу?

Журналістів ділять на сорти, погрожують штрафами та навіть кримінальною відповідальністю

Ні дезінформації та перекручуванню фактів! Таку ідею взяло на прапори Міністерство культури, молоді та спорту. Днями очільник відомства Володимир Бородянський разом зі своїм першим заступником Анатолієм Максимчуком презентували законопроєкт «Про дезінформацію», який, судячи з назви, мав би боротися із фейками, у першу чергу, мова мала б іти про продукти російської пропаганди. Однак ініціатори документу обрали собі іншу ціль – контролювати українських журналістів, лякати їх чималими штрафами та навіть кримінальною відповідальністю.

Законопроєкт передбачає чимало новацій: запровадження посади уповноваженого з питань медіа, введення прес-карти та «Індексу довіри» тощо. Поки документ є ще «сирим». Бородянський сам визнає, що проєкт потребує доопрацювання, і впродовж наступного місяця, перед тим, як внести його на розгляд депутатів, над текстом ще попрацюють у профільному комітеті парламенту.

Це вже не перша спроба нової влади  взяти під контроль медіасередовище. У кінці грудня минулого року у парламенті був зареєстрований законопроєкт «Про медіа» нардепа, ексгенпродюсера «1+1» Олександр Ткаченка. У ньому, серед іншого, детально прописані десятки видів порушень, за які ЗМІ довелося б відповісти копійкою. Ці порушення навіть розділені на три категорії: незначні, значні та грубі. До прикладу, відсутність на сайті вихідних даних мала б вважатися значним порушенням і каралася б штрафом – близько 23,5 тис. грн.

Крім того, всі ЗМІ законопроект Ткаченка зобов’язує розкривати структуру власності, називати всіх контролерів та бенефіціарів.

Величезні штрафи – на мільйоні гривень – передбачені за грубі порушення: розповсюдження порнографії, пропаганду наркотиків, а також трансляцію програм, в яких «користувачам надаються послуги з ворожіння». Штраф за це може сягнути 10% ліцензійного збору.

Окремо виписані обмеження, пов’язані з російською агресією: заборона на популяризацію країни-окупанта, розповсюдження матеріалів за участю осіб, які становлять загрозу українському медіапростору – їхній поіменний список має укладати та оновлювати Нацрада з питань телебачення та радіо з подачі СБУ. Очікується, що в першому читанні проєкт Ткаченка розглянуть в лютому, а в цілому проголосують в березні.

Представники опозиції заявляють: журналістику заганяють в умови жорсткої цензури. При цьому свіжий законопроєкт «Про дезінформацію» викликав ще більше обурення у професійному середовищі, аніж проєкт «Про медіа».

І ось чому…

Про що закон Бородянського

Документ дає визначення поняттям «дезінформація» та «недостовірна інформація», пропонує механізм виявлення та подальшого покарання за розміщення у медіа такого контенту.

Згідно із визначеннями, які пропонує проєкт закону:

Недостовірна інформація – це неправдиві відомості про щось або ж неповні чи перекручені дані. Що таке «перекручування» – документ не уточнює.

Дезінформація – це недостовірна інформація з питань, що становлять суспільний інтерес. Оціночні судження, сатира та пародія, а також недобросовісна реклама не можуть розцінюватися як дезінформація.

Що зміниться?

По-перше, запроваджується нова посада – уповноважений з питань інформації. Його призначає Кабмін з кандидатів від  Міністерства інформполітики, Мінюсту та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Уповноважений буде моніторити інформпростір, перевіряти повідомлення на предмет наявності ознак дезінформації, звертатися до ЗМІ щодо спростування інформації, а також звертатиметься до суду.

Перший заступник міністра Анатолій Максимчук пояснив послідовність дій у разі виявлення дезінформації, наприклад, на YouTube: спершу уповноважений повинен звернутися до того, хто цю дезінформацію опублікував, якщо ж користувач анонімний і не реагує на звернення, уповноважений надсилає запит до адміністрації YouTube. «Якщо ж і там не реагують, тоді доведеться звернутися до суду», – пояснив він.

Саме уповноважений має розробити критерії для надання виданням знаку якості – «Індексу довіри». Його медіа отримають після спеціальної добровільної перевірки.

По-друге, документ запроваджує поняття «професійний журналіст» – це ті акули пера і мікрофона, які отримали прес-карту.

Крім того, запроваджується поняття поширювача публічної інформації – це фізична або юридична особа, яка створює або збирає і поширює масову інформацію. Щоб знайти того, хто буде ці штрафи платити, не тільки інтернет-ЗМІ, а й і сторінки у соцмережах і будуть зобов’язані розміщувати свої ідентифікаційні дані. Хостинги і провайдери повинні мати представництво або дочірню компанію в Україні.

По-третє, законопроєкт пропонує створити самоврядний орган для журналістів – Асоціацію. Ця організація має розробити Кодекс етики, надалі відслідковувати його дотримання медіа. Саме ця Асоціація видає та позбавляє прес-карти, про яку згадувалось вище.

У законі визначається перелік організацій, які направляють по троє своїх представників для участі в установчих зборах для створення Асоціації: ГО «Національна асоціація медіа», Асоціація «Індустріальний телевізійний комітет», Українська Асоціація медіа-бізнесу, АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ГО «Комісія з журналістської етики», Національна спілка журналістів України та підприємства, що входять до системи державного іномовлення.

На установчих зборах затверджується Статут, утворюються Рада Асоціації та Комітет професійної етики, які починають працювати та приймати журналістів до членів Асоціації. Після формування репрезентативної кількості представників від кожного регіону проводиться з’їзд, який формує нові органи самоврядування.

По-четверте, держава зі свого боку гарантує: розширення кола осіб у статтях про перешкоджання, напад, пошкодження майна професійного журналіста на оператора; особливий порядок вчинення слідчих дій, та пред’явлення підозри професійному журналісту; безкоштовну правову допомогу у кримінальних справах, пов’язаних із професійною діяльністю; а також охорону журналіста та членів його сім’ї у випадку загрози їх життю та здоров’ю.

Однак на цьому новації не закінчуються, бо проєкт закону передбачає серйозне покарання за дезінформацію, у тому числі кримінальне. Систематичне – тобто третє за рік – розміщення дезінформації буде каратися штрафом від 5000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів (тобто від 85 тис. до 170 тис. грн) або виправними роботами до двох років.

Великі штрафи – це тільки початок. За поширення дезінформації за допомогою фейкових акаунтів чи фінансування таких дій можна сісти у в’язницю на строк від двох до п’яти років. Ще більш жорстке покарання – від п’яти до семи років тюремного ув’язнення – передбачено за повторну дезінформацію «організованою групою осіб».

Що кажуть у спілках

Під час презентації між Бородянським та головою Національної спілки журналістів України Сергієм Томіленком відбулась коротка перепалка: міністр дорікнув тим, що Спілка, мовляв, критикує, однак не виявила бажання долучитися до створення документу. У коментарі «Главкому» Томіленко підкреслив, що його, власне, і не запрошували.

«У листопаді минулого року відбулася презентація намірів Мінкульту підготувати законопроєкт про запобігання дезінформації, і у рамках цього публічного обговорення пролунав загальний заклик до всіх бажаючих долучатися до напрацювання тексту законопроєкту. Реагувати на такий відкритий заклик не є обов’язком нашої організації», – зазначив Томіленко.

Томіленко зауважив певне «зміщення пріоритетів» Міністерства: наразі зусилля відомства спрямовані не на боротьбу із валом фейків та російської пропаганди ззовні, а на боротьбу всередині країни. «Замість протистоянню інформаційному тиску з боку російської пропагандистської машини ми отримали максимально деталізовані пропозиції щодо залякування українських журналістів. Я думаю, не варто долучатися – це означає підносити патрони тим, хто хоче воювати із незалежними журналістами», – підкреслив він.

Голова Спілки сказав «Главкому», що збирається «робити усе, щоб бойкотувати ці ініціативи», втім, альтернативи не пропонує. «Питання дезінформації – це виклик, який стоїть перед усім світом. У Франції були тривалі і надзвичайно обережні дискусії, і на сьогодні ухвалені перші законодавчі ініціативи. Ми у першу чергу маємо вивчати цей досвід», – дає пораду він.

У свою чергу голова комітету всеукраїнської професійної спілки «Незалежна медіа-профспілка» Сергій Штурхецький у коментарі «Главкому» зізнався, що його здивувала відсутність його організації у переліку тих, які мають делегувати представників для участі в установчих зборах зі створення самоврядної Асоціації.

Разом із тим, Штурхецький поділився враженнями від того, що презентував Бородянський, і враження ці – негативні. «Наприклад, запровадження кримінальної відповідальності у цьому документі при сучасному стані українських судів я вважаю неприпустимим. Дезінформаторами виявляться не пропагандисти, щодо яких варто було б застосувати ці норми, а журналісти-розслідувачі чи ті, що мають власну думку», – зазначив він.

Крім того, Штурхецький вважає ідею запровадження прес-карти «чудовою», однак обурений тим, що «визначати, хто журналіст, а хто – ні, так чи інакше буде держава». «Я нещодавно повернувся з Мінська, де спілкувався з журналістами, і був здивований: мені розповіли, що у Білорусі штрафують на тисячу доларів людей, які займаються журналістською діяльністю, які, з точки зору держави, не є журналістами. Кожного блогера можна покарати. Так от, пропозиції Бородянського мені нагадали Білорусь», – поділився він.

Штурхецький також висловив припущення, що «пункти про кримінальну відповідальність дописувались за кілька годин до початку презентації».

Реакція журналістської спільноти

Відомі журналісти обурені пропозиціями Бородянського.

Головний редактор сайту «Гордон», журналістка Олеся Бацман вважає, що запропонована прес-карта анулює незалежність: «Журналістів ділять на два сорти. Ті, які погодилися відповідати всім вимогам і критеріям Асоціації, ініційованої державою, і отримали прес-карту «професійного журналіста», і ті, хто туди вступати не хоче, вважаючи, що журналістика – вільна професія». «Знак якості для ЗМІ у вигляді «Індексу довіри» навіть обговорювати не хочу. Дуже комсомольськими значками і краватками пахне…», – додала вона.

«Ну і аксіома. Влада, яка працює на благо народу, поважає журналістів і бачить їх своїми союзниками. Влада, яка не збирається робити нічого хорошого для своєї країни, боїться журналістів і нападає на них. Я не знаю жодної влади ні в одній країні світу, яка б, оголосивши війну журналістам, виграла її», – резюмувала вона.

Телепродюсер Оксана Дихніч також розкритикувала законопроєкт. Зокрема, пункт щодо кримінальної відповідальності, який передбачає до семи років ув’язнення для тих, хто займається дезінформацією повторно, а також за попередньою змовою групою осіб. «Я так розумію що сидіти будуть цілими редакціями», – прокоментувала вона.

Дихніч зазначила і розпливчатість формулювань законопроєкту: «Що саме потрапляє під питання національної безпеки і може привести до кримінальної відповідальності не роз’яснюється. Цікаво, а твердження що Путін х*йло- це дезінформація? Що з цього приводу думає Печерський суд?».

«Тобто, по суті, не сподобається якомусь можновладцю журналістське розслідування, уповноважений його швиденько називає дезінформацією і загрозою нацбезпеці та вимагає спростувати і вибачитися, інакше який-небудь Печерський суд оштрафує і посадить. До речі, чомусь для держорганів за поширення неправдивої або маніпулятивної інформації, дезінформації відповідальність не передбачена», – звернула увагу вона.

Щодо останньої ремарки – це ж питання хвилює і шеф-редактора «Лівого берега» Соню Кошкіну, яка просто під час презентації запитала у першого заступника міністра Анатолія Максимчука про те, чи можна притягнути до відповідальності чиновника за розповсюдження неправдивої інформації (вона мала на увазі історію із нібито звільненням Андрія Богдана з Офісу президента на початку серпня минулого року).  У відповідь той запевнив, що притягнути можна буде будь-кого, якщо суд винесе рішення, що людина розповсюджувала дезінформацію.

Генеральна продюсерка телеканалу ZIK Наташа Влащенко зауважила: навіть якщо цей проєкт закону не буде проголосований, сама спроба є дуже симптоматичною і ввійде в українську історію як ганебна – зокрема, через введення кримінальної відповідальності. «Це абсолютно скандальна норма. Її вже засудили «Репортери без кордонів». Я думаю, що своє слово скажуть й інші організації», – заявила вона.

Влащенко також висловила сподівання, що відомство Бородянського, політики дослухаються до думки журналістського цеху, адже ідеться про спробу накинути зашморг на шию медіа.

Заступник головного редактора сайту «Страна» Світлана Крюкова переконана: навіть якщо законопроєкт ухвалять, він залишиться лише на папері і не працюватиме. «Готова закластися на 100 баксів з кожним, що ідея провалиться… Держава не посадить жодного журналіста або блогера, тому що держава сама є безкінечним розповсюджувачем фейків. Запам’ятайте догму. Політики і чиновники не повинні, не можуть, а в нашій країні – і не вміють воювати з медіа. Кожна зі спроб закінчувалася фіаско для політиків», – зазначила вона.

«Всі, хто проголосує за проект Бородянського, – політичні трупи. Депутати автоматично потраплять до списку «гнобителів медіа» і отримають відповідь. Яку саме? Потрійну увагу, що як правило, обертається обнуленням рейтингу», – переконана Крюкова.

Журналіст Сергій Гузь теж обурений ініціативами Бородянського. «Цитую з «проекту закону про дезінформацію»: «4. Журналісти здійснюють самоврядування через участь в Асоціації професійних журналістів України». Ви там що, досі відзначаєте Новий рік? …хай ваші юристи відкриють Конституцію України, закон про громадські об’єднання, творчі спілки та профспілки. Скрізь гарантована свобода об’єднання громадян в будь-які організації. З якого такого похмілля самоврядування журналістів може здійснюватись тільки через участь в Асоціації?»

Справжні баталії  розгорнулись у коментарях до допису  нардепа від «Європейської солідарності» Вікторії Сюмар. «Феєрична» ініціатива з закручування гайок: будь-яку інформацію можна записати в дезінформацію окрім «паркету», через уряд (уповноваженого) можна домагатися її зняття, інакше – загроза штрафів і кримінального покарання. Яке, до речі, також цілком може застосовуватися ледь не до всіх ФБ-груп)», – пише парламентар.

«Володимир Бородянський, щоби ви мені сказали в попередні роки, якби ми пропонували подібні новели?», – запитала Сюмар.

І Бородянський відповів: мовляв, якби Сюмар запропонувала «такого професійного рівня Закон» він би його «глибоко вивчив та підтримав».

 «За 10% таких інновацій ви б мене згадували в кожному випуску новин), недобрим словом. Але я б такого не пропонувала. І відверто – вам не рекомендую. Бо навіть російські специ вже нервово курять збоку, дивлячись на ваші потуги закрутити гайки. Зірве різьбу», – відбила депутат.

Наталія Сокирчук, «Главком»