Битва поколінь. Хто, де і як голосував на виборах до Ради

За підсумками дострокових парламентських виборів до Верховної Ради пройшло 5 політичних партій. Ще 6 партій не перетнули 5% прохідний бар’єр, але можуть розраховувати на державне фінансування.

За кожну з партій голосували різні виборці, однак соціологія дозволяє виокремити певні відмінності у прихильників тієї чи іншої політичної сили. 

На основі даних “Національного екзит-полу” спробуємо дати відповідь на питання: чим же відрізняються виборці різних партій.

Звісно, всі ці узагальнення є певною мірою спрощеними, оскільки у структурі виборців кожної політичної сили є люди різного віку, рівня освіти, регіону проживання. 

Однак, якщо говорити про тенденції, то майже кожна партія має свій унікальний портрет виборця.

Слуга народу

Пропрезидентська партія “Слуга народу” заводить до парламенту 254 нардепи, що дозволяє їй сформувати однопартійну більшість. 

Це – неймовірний політичний успіх для такої молодої партії. Особливо за умови, коли кілька місяців тому навіть профільні експерти знали не більше десятка людей з команди Зеленського. У зв’язку з великим кадровим голодом часом жартували, що прохідні місця у списку  розігруватимуть на популярних конкурсах репостів в Інстаграм.

Якщо дивитись на соціально-демографічну структуру електорату партії, то за невеликими винятками вона охоплює всі категорії виборців. Мабуть, єдина суттєва особливість – серед зе!прихильників дещо більше молоді та жінок, а частка літніх людей та чоловіків є нижчою за середні показники. 

У всьому іншому – яскравих відмінностей немає. 

Виборець “Слуги народу” живе по всіх регіонах країни, в містах і селах, навчається в університеті або чекає на пенсію. Іншими словами, електорат “Слуги народу” уособлює загальний портрет всіх виборців, що голосували на дострокових парламентських виборах.  

Опозиційна платформа – За життя

“ОПЗЖ” справедливо може вважатися найбільш “пенсіонерською” та регіональною партією. 

Ця політична сила спромоглася здобути перемогу в двох областях: Донецькій та Луганській. Але про якесь загальноукраїнське поширення говорити не варто – майже весь її електорат мешкає на Сході та Півдні країни.

“ОПЗЖ” пощастило, що на липневі вибори прийшло небагато молоді та чимало людей похилого віку – інакше її результат міг бути значно нижчим. Майже 60% її виборців є старшими 60-ти років, а 80% – старші 50 років. 

Партія абсолютно не користується популярністю у молодих українців. Серед всіх, хто голосував за “ОПЗЖ” молодь складає менше 3%. 

Нижче середнього результати партії також серед людей з вищою освітою.

Батьківщина

Почесне друге місце серед улюблених партій українських “пенсіонерів” посідає “Батьківщина”. Серед її електорату більше половини – люди старші 60 років. 

Частка молоді тут теж незначна, але все ж таки серед виборців партії Тимошенко її більше, ніж в ОПЗЖ. 

Прихильники “Батьківщини” проживають переважно в центрі країни, серед них багато жителів сіл. Також у виборців партії дещо нижчий рівень освіти, ніж загалом серед учасників екзит-полу. 

Прихильники Тимошенко найчастіше підтримували партію задовго до виборів, і лише незначна частина виборців вирішила голосувати за політичну силу під час парламентської кампанії. Це свідчить про те, що свою передвиборчу агітацію політсила провела переважно вхолосту. Її основною метою було втримати ядерний електорат, а не намагатись переманити до себе виборців інших партій.

Європейська солідарність

Прихильники партії п’ятого президента Петра Порошенка сконцентровані на Заході та в Центрі України. 

Найчастіше це люди з вищою освітою, різного віку (окрім молоді, яка неактивно голосувала за “ЄС”), переважно жителі обласних центрів. 

Серед симпатиків “Європейської солідарності” найбільше тих, хто підтримував партію задовго до виборів. 

Але, як і у випадку з “Батьківщиною”, всі зусилля політичної сили були спрямовані на збереження того електорату, який голосував за Порошенка під час президентської кампанії. Фактично, жодних нових виборців партія не здобула.

Голос

Однією з найбільш молодіжних партій є “Голос”. 

У структурі виборців партії висока частка людей з вищою освітою (хоч і трохи менша, ніж у “ЄС”). 

Водночас “Голос” на цих виборах не зумів стати загальнонаціональною партією. Основна частина їхнього електорату живе на Галичині (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) та в Києві. 

Партія повністю провалила електоральну експансію на Схід та Південь. Злий жарт з “Голосом” зіграв і той факт, що вибори були позачерговими. Основний масив голосів вони зібрали в останні тижні перед виборами і, можливо, змогли би додати, якби голосування відбулось дещо пізніше. 

Окрім того, партія не знайшла, що запропонувати людям старшого віку, частка яких у структурі виборців політсили є вдвічі нижчою за середні показники.

НЕпрохідні

Радикальна партія має свій, певною мірою, унікальний електорат. 

Перша особливість – чим нижчий рівень освіти респондента, тим більша ймовірність, що він голосуватиме за партію Ляшка. Більше того – понад дві третини прихильників “радикалів” проживають у селах та селищах, що дозволяє говорити про єдину в Україні “селянську” партію. 

Тут також багато людей старшого віку, але все-таки менше, ніж у “пенсіонерських” партій “ОПЗЖ” і Батьківщини.

“Сила і честь” –одна з небагатьох політичних партій, яку можна назвати “чоловічою”.

Зважаючи на те, що в структурі виборців загалом переважають жінки, значна кількість чоловіків серед прихильників “Сили і честі” говорить про серйозне зміщення електорату. 

Понад половина виборців партії живе в центрі країни, серед них багато людей старшого віку з високим рівнем освіти.

“Опозиційний блок” найбільш популярний у південних та східних регіонах. 

Водночас, на відміну від “ОПЗЖ”, тут немає тотального домінування літніх виборців, які, хоч і переважають в структурі електорату, але не кардинально від загальної картини.

Якщо порівнювати цих виборців з електоратом “ОПЗЖ”, то серед них спостерігається трохи вищий рівень освіти і більша кількість жінок.

“Українська стратегія Гройсмана” сконцентрувала своїх виборців переважно на Вінниччині. 

Серед них небагато молоді. Багато їхніх виборців проживають у селах. 

Також більшість виборців цієї політичної сили вирішили голосувати за неї вже під час виборчої кампанії, і серед них найбільша частка тих, порівняно з іншими партіями, які вирішили голосувати за цю партію просто на виборчих дільницях.

“Партія Шарія” може вважатися “студентською” партією.

Саме в неї найбільша частка молодого електорату та людей, які здобувають вищу освіту (або ж  намагались її отримати, але так і не закінчили університет). 

Принаймні половина їхніх виборців проживають в обласних центрах, що також є найвищим показником у порівнянні з іншими партіями. 

Основна концентрація – Схід і Південь, а саме Донецька, Одеська та Харківська області. Ще один примітний аспект – Youtube-проповіді Шарія краще сприймають саме чоловіки, яких в структурі електорату значно більше, ніж жінок.

Всеукраїнське об’єднання “Свобода” не таке вже й всеукраїнське.

Понад половина їхніх виборців мешкають на заході країни, а суттєвий електорат за межами Заходу партія має хіба що у столиці. Водночас, симпатик українських націоналістів – найчастіше освічена людина, яка підтримує партію впродовж тривалого часу. 

Якщо підсумовувати, то можна виокремити чітко виражені “молодіжні” партії, як-от “Слуга народу”, “Голос” та “Партія Шарія”. 

Також є чіткі партії “пенсіонерів” – це “ОПЗЖ”, “Батьківщина”. Люди середнього віку мають більшу схильність голосувати за “Європейську солідарність”.

УКРАЇНСЬКА ПРАВДА